Документальні та оповідні історичні джерела
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
План
Вступ
1. Писемні історичні джерела
2. Документальні історичні джерела
3. Оповідні історичні джерела
4. Визначення дійсності документальних та оповідних писемних джерел
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Вивчення історії, ґрунтується на історичних джерелах, дослідженням яких займається спеціальна наукова дисципліна джерелознавство. Під історичними джерелами розуміються всі памятки минулого, які свідчать про історію людського суспільства. Історичні джерела слід відрізняти від історичного дослідження, написаного на основі аналізу джерел. У науці розрізняють пять основних типів історичних джерел:
- речові памятки матеріальної культури археологічні знахідки (знаряддя виробництва, предмети побуту, монети тощо), архітектурні памятники;
- етнографічні памятки, в яких знаходимо дані про характер і особливості побуту, культури, звичаїв того чи іншого народу;
- лінгвістичні джерела, тобто дані з історії розвитку мови;
- усні джерела народні пісні, історичні думи, перекази, легенди, народні прислівя, приказки та ін.;
- писемні джерела, які є основою історичних знань.
Важливими джерелами є дані побуту, вдач, звичаїв, які нерідко відсутні в письмових джерелах і збираються етнографією; дані мови, досліджувані лінгвістикою, і усні джерела - билини, казки, пісні, прислівя й т.п., досліджувані фольклористикою. Окремі джерела лише умовно можуть бути віднесені до тієї або іншої групи. Так, деякі етнографічні джерела вивчають і археологія й етнографія; антропологічні джерела стоять на грані природознавства й історії. Розвиток суспільства постійно веде до особливо швидкого розширення різновидів письмових і виникненню зовсім нових видів джерел. Наприклад, винахід і використання звукозаписних фото- і кіноапаратів привело до утворення особливої групи кіно-, фоно- і фотоматеріалів.
Писемні джерела, як рукописні (на камені, бересті, пергаменті, папері та ін.), так і друковані більше пізніх історичних періодів, становлять найбільш масову групу джерел. Вони різняться за своїм походженням (матеріали державних, вотчинних, фабрично-заводських, відомчих, особистих і інших архівів), змістом й призначенню (статистико-економічні матеріали, юридичні акти, діловодні документи, законодавчі памятники, дипломатична й військова документація, судово-слідчі справи, періодична преса й ін.).
Писемні джерела, в свою чергу, можна поділити на дві основні групи:
- актові матеріали джерела, що є наслідком діяльності різних установ, організацій і офіційних осіб: грамоти, договори, протоколи, циркуляри, накази, статистичні дані, стенограми і т.п.;
- оповідні памятки літописи, спогади, щоденники, листи, записки, публіцистичні, економічні, літературні та інші твори.
1. Писемні історичні джерела
Чільне місце в історичній науці посідають писемні джерела. Саме вони становлять основу переважної більшості наукових праць в Україні.
Видова розмаїтість письмових джерел по всесвітній історії наступна:
- літописи (наприклад, "Повість минулих літ"),
- законодавчі акти (укази, універсали, закони),
- ділова документація (протоколи, звіти установ, службове листування тощо),
- приватні акти,
- періодична преса (газети, журнали, листівки),
- статистичні джерела (ревізії, переписи населення, статистичні зведення),
- документи особового походження (приватні листи, мемуари, щоденники, автобіографії),
- літературні памятки (наприклад, "Повчання дітям" Володимира Мономаха).
- публіцистика,
- політичні твори,
- наукові праці.
Але всі вони поділяються на дві великі групи (або "роди"):
1. документальні;
2. оповідні (або наративні).
2. Документальні історичні джерела
Документальні джерела відбивають історичну подію або явище безпосередньо, без будь-якої оцінки її людиною, яка письмово зафіксувала цю подію. Такі джерела виникають у процесі конкретних подій, тому вважаються більш вірогідними. До документальних памяток відносяться закони, укази, розпорядження, угоди, переписи тощо.
Документальні джерела вид писемних джерел, що виникли в процесі діяльності різних державних громадян чи приватних установ, організацій, підприємств тощо. Мають діловий, офіційний характер, різний зміст, усталену форму й формуляр окремих зразків. Це законодавчі акти, організаційно-розпорядча документація установ, організацій, підприємств, звіти, ділове офіційне листування; акти, довідки, документи судово-слідчі, дипломатичні, військові тощо.
Документальні історичні джерела відбили окремі факти. Наприклад, в актах у формі певних юридичних норм зафіксовані економічні або політичні угоди, договори між приватними особами, приватною особою й державою й т.д. Такі джерела мають особливу вірогідність. Тільки сукупність актових, статистичних, законодавчих і інших джерел дозволяє відтворити картину суспільства в той або інший період.
3. Оповідні історичні джерела
Оповідні джерела - літописи, хроніки, історичні повісті та ін. передають історичні події в тому вигляді, як вони переломилися у свідомості їхніх авторів. Відомості оповідальних джерел часто менш достовірні, однак вони являють собою звязну розповідь про історичні події.
Оповідні джерела рід усних та писемних джерел, особливістю яких є фіксація інформації про події та явища суспільно-п?/p>