Договори на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав субєктів авторського права чи суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих субєктів (ст. 49 Закону Про авторське право і суміжні права).
Договір про порядок розподілу прав на службові обєкти інтелектуальної власності - це цивільно-правовий договір, що укладається між роботодавцем і працівником стосовно узгодження прав на створені у звязку з виконанням трудового договору результати творчої діяльності.
У випадку відсутності такого договору застосовується загальне правило, передбачене ч. 2 ст. 429 ЦК України: майнові права інтелектуальної власності на обєкт, створений у звязку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей обєкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно.
Аналогічне правило застосовується і при розподілі права інтелектуальної власності на обєкт, створений за замовленням. Як уже зазначалось, сторонам доцільно у договорі більш детально врегулювати свої права на такі обєкти. Пояснюється це тим, що застосування загального правила про спільні права на службовий обєкт у майбутньому може ускладнити взаємини з приводу цього обєкта, якщо в певний момент працівник і роботодавець не зможуть досягти загальної згоди. З погляду права ідеальною є ситуація, коли на обєкт має права тільки один субєкт. Це спрощує процес реалізації прав.
Субєкти інтелектуальної власності вправі укладати й інші договори стосовно обєктів інтелектуальної власності. Головне, щоб їх умови не суперечили нормативним приписам актів цивільного законодавства України.
Якщо звернутися до назви глави 75 ЦК України, то мова йде про розпоряджання, тобто визначення юридичної долі майнових прав. Причому зазначений термін у цьому випадку використовується як стосовно передачі майнових прав, так і щодо видачі дозволу на використання обєктів права інтелектуальної власності.
Крім проаналізованих, до цієї групи віднесено також договір про створення за замовленням і використання обєкта права інтелектуальної власності. За своєю суттю ці відносини близькі до договорів на виконання робіт. Оскільки у цьому випадку йдеться перш за все про створення результату творчої діяльності, то цей договір не зовсім охоплюється поняттям розпоряджання. Хоч якось обґрунтувати таку позицію можна хіба що тим, що за цим договором все ж таки може бути встановлено механізм розподілу прав на створений у майбутньому обєкт. Ймовірно, що саме на цю обставину було зроблено акцент.
Враховуючи викладене, не є доцільною ні закріплена в ЦК України назва глави 75 Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, ні запропонована науковцями назва Розпоряджання майновими правами на обєкти права інтелектуальної власності.
Розділ 3. Відповідальність за порушення майнових прав інтелектуальної власності в Україні
3.1 Сутність та види відповідальності за порушення майнових прав інтелектуальної власності в Україні
Захист прав інтелектуальної власності є передбаченою законодавством діяльністю відповідних державних органів з визнання, поновлення прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів субєктів права у сфері інтелектуальної власності. Він здійснюється у визначеному законодавством порядку, тобто із застосуванням належної форми, засобів і способів захисту.
Стаття 420 ЦК України дає перелік обєктів права інтелектуальної власності, яким в Україні надано правову охорону:
- літературні та художні твори;
- компютерні програми;
- компіляції даних (бази даних);
- виконання;
- фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
- наукові відкриття;
- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
- раціоналізаторські пропозиції;
- сорти рослин, породи тварин;
- комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг),
- географічні зазначення;
- комерційні таємниці.
Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятком випадків, передбачених законом.
Захист прав інтелектуальної власності є конституційним обовязком нашої держави. Згідно зі ст.54 Конституції України, ст.309 ЦК України, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у звязку з різними видами інтелектуальної діяльності. Цензура процесу творчості, результатів творчої діяльності заборонена.
Уся правова система України має завданням захист субєктивних прав своїх громадян, у тому числі авторського права та суміжних прав. Проте основним є Закон України Про авторське право і суміжні права. Відповідно до цього Закону (розділ V) порушеннями авторського права і/або суміжних прав, що є підставою для судового захисту, є:
- вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові і майнові права субєктів авторського права і/або суміжних прав;
- піратство у сфері авторського права і/або суміжних прав опублікування, відтворення, вв