Діагностування частотнопараметрованих пристроїв
Контрольная работа - Компьютеры, программирование
Другие контрольные работы по предмету Компьютеры, программирование
Діагностування частотнопараметрованих пристроїв
До групи частотнопараметрованих пристроїв, які застосовуються на автомобілі слід віднести:
-електронні тахометри (ЕТ),
-блоки керування економайзером примусового неробочого ходу (ЕПНХ),
-реле блокування стартера (РБС),
-реле захисту двигуна від перебільшення частоти обертання колінчастого валу (РЗПЧ).
На панелі приладів автомобілів можуть встановлюватися електронні тахометри, побудовані за різним принципом дії та схемним рішенням: тахометри з електроприводом типу 121.8313; аналогові тахометри, побудовані за схемою очікуючого мультивібратора типу ТХ-193, 251.3813; цифрові тахометри з дискретною індикацією.
Для перевірки працездатністі ЕТ або виконання його калібрування слід підключити до пристрою джерело живлення з відповідною напругою та подати на вимірювальний вхід сигнал керування.
Для тахометрів з електроприводом сигнал керування надходить від трьохфазного генератора (G) з механічним приводом (ПР).
Контроль частоти сигналу здійснюється універсальним частотоміром (Нz), який підключають до однієї з фаз генератора (рис.1, а).
Перевірка виконується в такій послідовності. За допомогою приводу, що регулюється, встановлюють середню частоту обертання ДВЗ, контролю-ючи показання частотоміру.
Вмикають перемикач SA. Якщо стрілка тахометра залишається нерухомою, мають місце порушення монтажу блока в нерозгалуженій частині схеми (провідники живлення) або пошкодження конструкції електроприводу стрілки.
В окремих випадках така реакція може спостерігатися при обриві двох фаз приводу чи пробої двох виконавчих транзисторів одночасно. В разі, якщо показання тахометра значно занижені, пробитий один з транзисторів схеми.
При незначних відхиленнях показань від паспортних даних на тахометр слід звернути увагу на стан конструкції приводу стрілки та перевірити справність шунтуючих діодів схеми.
Пошук (локалізацію) несправного елементу можна здійснювати двома способами: вимірюючи статичні режими транзисторів (вимикач SA- розімкнено, виводом R почергово тестуються фази) або за допомогою омметру (рознімання блоку тахометра цілком відключено).
В тахометрах типу ТХ-193 на борту автомобіля як сигнал керування використовуються імпульси напруги первинної обмотки котушки запалювання. Амплітуда таких імпульсів складає 150 - 300 В, а тривалість 1 - 2мс.
Для отримання тестових сигналів в умовах дільниці використовують універсальний генератор прямокутних імпульсів (Г5-54), на якому встановлюють відповідну тривалість та частоту імпульсів вихідного сигналу. Шпаруватість надходження імпульсів на максимальній швидкості обертання ДВЗ не повинна перевищувати 50 %.
Амплітуда імпульсів на виході генератора може обмежуватися на рівні 5 - 10 В.
Щоб забезпечити надходження сигналу (синхроімпульсів) малої амплітуди на вхід очикуючого мультивібратору, слід шунтувати обмежуючий резистор R1 на вході схеми тахометра. В деяких комбінаціях приладів цей резистор монтується відокремлено на друкованій платі поблизу корпусу тахометра.
Калібрування тахометра (рис. 1, б) полягає у порівнянні паспортних даних з фактичними показаннями тахометра у робочому швидкісному діапазоні. В разі необхідності показання корегуються шляхом підбору параметрів елементів час-задавального кола одновібратора (RC-коло).
Частота імпульсів, що встановлюється на генераторі під час тестування тахометра визначається робочими обертами n, кількістю циліндрів z, та тактністю двигуна j, за формулою .
Електронні тахометри типу 251.3813 за керуючий сигнал на борту автомобіля сприймають пульсації, які утворює випрямляч генератора системи електропостачання.
Щоб імітувати такий сигнал в умовах дільниці, доречно користуватися генератором гармонічних коливань (Г3-102), на виході якого підключають двонапівперіодний випрямляч (рис. 1, в).
Амплітуда тестового сигналу, що встановлюється на генераторі, не перевищує 1 - 5 В, а частота визначається через кількість фаз автомобільного генератора - m, кількість напівперіодів спрямовувача - р та передатковим співвідношення приводу генератора - k за формулою .
Локалізація несправності ЕТ до рівня структурного елементу (елементу схеми, монтажу) виконується звісними способами (за струмом споживання, за картою потенціалів, за картою опорів) відповідно до принципової електричної схеми пристрою.
Блоки керування ЕПНХ різного типу (для різних ДВЗ) відрізняються за схемним рішенням, способом підключення до зовнішньої мережі та вихідними параметрами (обертами спрацьовування), які мають забезпечувати (табл.1).
Таблиця 1
Характеристика блоків керування ЕПНХ
Тип блокуЕлементна базаКільк. виводівШвидкісний діапазонвмиканнявимиканняn, хв.-1f, Гцn, хв-1n, хв-11402.3723 1412.3723 1422.3723на транзисторах41500 1200 105050 40 351900 1600 140063 53 4725.3761 252.3761на транзисторах41150 125038 411500 150050 5050.3761 501.3761транзисторні комбіновані51900 170063 572100 190070 631102.3761комбіновані61200801600106
Для діагностування системи автоматичного управління ЕПНХ застосовується прилад типу ЕПНХ-К, який дозволяє виконувати перевірку:
-частоти вмикання та вимикання електромагнітного клапану (ЕМК);
-кола живлення ЕМК на обрив;
-герметичність ЕМК.
Такий прилад також можна використовувати при підтвердженні діагнозу про несправність блоку в умовах дільниці відновлення. Щоб перевірити працездатність блоків ЕПНХ різних типів за допомогою універсальних вимір