"Друга стать" і філософсько-соціологічний аналіз нерівності жінок Сімони де Бовуар
Курсовой проект - Философия
Другие курсовые по предмету Философия
(Друга стать), Би. вважала, що бути жінкою означає не стільки приналежність до особливої біологічної категорії людей, скільки причетність до персони соціопсихічної реальності - жіночності. У контексті моделі світосприймання чоловіка, по Б., жінка розуміється, насамперед, як істота, співвіднесена з ним, як певна інакшість, як інше. Така ситуація одночасно породжує як овещненіє жінки укупі з втратою нею свободи, так і певний набір сексуально-поведінкових і культових переваг. На думку Б., положення жінок в суспільстві якісно відмінно від стану людства в цілому, бо чоловіки сформували світ, в якому жінка (інша) приречена виступати другою підлогою. Не стільки біологія, з точки зору Б., скільки традиціоналістська жіночна емоційність і звязана самооцінка задають і зумовлюють тип розподілу соціальних ролей в суспільстві. Не дивлячись на те, що історичний досвід, по Б., демонструє гранично широкий спектр життєвих позицій, які могли займати жінки, жодна революція і жодна визвольна доктрина не опинилися в змозі забезпечити реальної рівності полови. Міф про жіночу природу, що реконструюється Б. на матеріалах творчості ряду авторів (зокрема, А.Бретона і Стендаля), на її думку, постулював і укоренив в масовій свідомості традиційний архетип про всеосяжну емоційність жіночої природи, про її початкову не ідентичність чоловікові. Б. в ході дослідження етапу дитинства і юності людей (особливо дівчаток), а також пристрою і етапів вікових (як правило, стрибкоподібних і раптових!) змін в пристрої жіночого тіла сформулювала вельми пародоксальний вивід про те, що жінками не народжуються, жінками стають. Репертуари досягнення жінкою справжнього рівноправя з чоловіком, на думку Б., не можуть бути парціальними: вельми значуще загальне економічне звільнення має бути доповнене культурно-етичним переворотом.
Би вважала, що пріоритетний сексуальний інстинкт, властивий чоловікам, кінець кінцем поступається по біологічній енергетиці і психічній значущості жіночої любові. Сенсом її, на думку Б., виступає отримання гармонії між жіночим еротизмом і нарцисизмом, з одного боку, і втілення містичної орієнтації люблячих жінок на пошук Бога в предметі своєї пристрасті. Не відкидаючи тієї обставини, що сексуальні відмінності завжди надаватимуть значущу дію на стосунки полови, Би. стверджувала, що жіночність, як особлива соціопсихічна властивість, не повинні залишатися вирішальним інструментом самовизначення жінки в світі, так само як і компенсуючим механізмом в системі владних стосунків між статями. Визнання універсальної людської природи жінки і чоловіка - основа того культурного перевороту, який, з точки зору Б., в змозі передбачити дійсну жіночу емансипацію. Як затверджувала Б., емансипувати жінку - означає відмовитися від того, щоб обмежувати її співвіднесеною з чоловіком, не заперечуючи цю останню хай вона буде незалежна, і тоді вона існуватиме і для нього теж визнаючи один одного за особу, кожен з них все ж таки залишиться один для одного іншим. Доля жінки, в контексті ідей Би., не може залишатися долею чоловічої половини людства. Жінка зобовязана відновити свою людську гідність в процесі творчого самоствердження, вона в історичній перспективі, з точки зору Б., не може не знайти справжню свободу і рівноправя.
Висновок
Отже, презентація картезіанської свідомості, подана в концептах С. де Бовуар мало кореспондується з реальними чоловіками й жінками, які так чи інакше ввійшли в процес суспільної та символічної трансформації та щораз переживають зміни субєктивності та способи субєктивації. Сучасна ґендерна субєктивність є віддаленою від своїх універсалізуючих полюсів (у межах чоловічої чи жіночої груп). Вона виявляється через складний особистісний світ, часто розрізнений, який обєднує особистості, що знаходяться на взаємопересічних родових рівнях досвіду. Ця складна ідентичність як у межах жіночого, так і чоловічого роду є постійно реляційною, що вимагає постійного звязку з „Іншим”. Вона також є ретроспективною, оскільки ґрунтується на пасивно засвоєних нормах, соціокультурних зразках статевої поведінки та моделях жіночої та чоловічої тожсамості. Фундаментальне неспівпадіння тожсамості з традиційним картезіанським уявленням про свідомість, ретрансльоване в дебовуарівських теоретичних конструктах жіночого та чоловічого, сьогодні залишається відправною точкою для подальших дискусій.
Очевидним є її знаковий характер, притаманний для всієї доби Модернізму в напрацюванні проекту емансипації жінок. Праця є також визначальною для аналізу історико-філософського „плану іманентності” (за Дельозом), що відкривається для концептуальної спадкоємності та новотворчості проблематики статі. Звичайно, аналіз пізньомодерністської праці С. де Бовуар лише певною мірою дозволяє застосовувати поняття текстуальності. Можна цілком упевнено стверджувати, що саме цей своєрідний структурний міфологізм праці вже понад півсторіччя привертає увагу до авторської позиції С. де Бовуар та робить можливим розглянути функціонування цього пізньомодерністського тексту не лише на рівні мовних новацій, символіки значень, концептів, а й на рівні його значущості для подальших наукових розробок.
Список літератури