Джерела аудиторських доказів
Контрольная работа - Менеджмент
Другие контрольные работы по предмету Менеджмент
Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
Контрольна робота
з дисципліни
"Аудит"
Виконала студентка 3-ого курсу
групи ЗМЗЕД-41
спеціальності
”менеджмент ЗЕД"
Викладач: Попова А.В.
Київ 2007
Джерела аудиторських доказів
Обєктивна істина повинна бути підтверджена доказами. Юридична література трактує поняття доказів як фактичні дані (свідчення) про обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення.
Докази - це свідчення, які констатують будь-який факт і є незаперечними.
Аудиторські докази - це документально підтверджена інформація, зібрана аудитором під час перевірки, яка підтверджує висновки аудитора щодо будь-якої дії чи події господарюючого субєкта. Доказ може стати підтвердженням або спростуванням існування тієї чи іншої дії чи події.
Джерела доказів
Джерелами аудиторських доказів можуть бути: облікова система, підтверджуюча документація, матеріальні активи, адміністрація і персонал підприємства, клієнти, постачальники, а також треті особи.
Ступінь достовірності аудиторських доказів залежить перед усім від джерела їх отримання. Враховуючи це, у всіх випадках при оцінці достовірності аудиторських доказів слід керуватись наступними твердженнями:
зовнішній доказ (наприклад, отримане підтвердження від третьої сторони) є більш достовірним ніж внутрішній;
внутрішній доказ є більш достовірним, коли супутній вид внутрішнього контролю задовільний;
доказ отриманий самим аудитором є більш достовірним, ніж отриманий від підприємства;
доказ, отриманий у формі документів і письмових свідчень є більш достовірним ніж усні свідчення.
Аудиторські докази можна отримати шляхом застосування методів наведених нижче:
Методи отримання аудиторських доказів
фізичний огляд
пряме підтвердження
аналіз документів від третіх осіб
аналіз документів від підприємства
арифметичний контроль аудитором
аналіз та оцінка факторів аудитором
аналітичне дослідження - порівняння з даними:
минулих років
майбутніх років
подібних підприємств
усна інформація
Докази в аудиті можна класифікувати відповідно до правил подачі інформації, передбачених чинним законодавством, на прямі та непрямі.
Прямі - це докази, які підтверджуються первинними документами та обліковими регістрами. Наприклад, факт нестачі матеріалів, підтверджений інвентаризаційним описами.
Непрямі - це свідчення, що не мають безпосереднього відношення до фактів з даного питання. Наприклад, надійність системи внутрішнього контролю може виступати непрямим доказом відсутності значних помилок у фінансовій звітності.
В залежності від джерела отримання інформації аудиторські докази внутрішніми, зовнішніми та змішаними (комбінованими).
Внутрішні - інформація одержана від клієнта;
зовнішні - інформація одержана від третіх осіб;
змішані (комбіновані) - це докази отримані від клієнта і підтверджені зовнішніми джерелами.
Аудитор маючи відповідну інформація має бути повністю переконаний у тому, що його думка абсолютно правильна і справедлива. Для цього він повинен вирішити, чи є його докази достатньо переконливими та релевантними.
Релевантні - це докази, які мають цінність для вирішення поставленої проблеми. Наприклад доказ того, що на підприємстві перекручена звітність із собівартості продукції, не є цінним при вирішенні питання щодо підтвердження наявності основних засобів.
На переконливість впливають три основні фактори: достовірність, достатність та своєчасність.
Достовірність характеризує докази з боку довіри до них та правдивості. Достовірність операції визначається повнотою і правильністю її оформлення у відповідності до діючих правил бухгалтерського обліку. Під достовірністю операції можна розуміти ступінь адекватного відображення нею обєктивно здійснених явищ, подій чи процесів. При наявності в операції неточностей, які перекручують дійсні факти (показники), або при відсутності тих чи інших факторів (показників) інформація називається недостовірною.
Для характеристики достовірності багато авторів використовують також термін надійності доказів. Наприклад, якщо аудитор особисто перевірив основні засоби на наявність, то одержаний результат буде більш надійним, ніж той який він отримає з аналізу інвентаризаційних описів.
Достовірні докази повинні доречними і мати відношення до предмету аудиту. Наприклад, аудитор перевіряє своєчасність оплати за відвантажену продукцію і методом тестування встановив, що в окремих випадках до продажу віднесені суми, по яких бухгалтер зробив некоректні бухгалтерські проводки. Цей доказ свідчить про недостовірність показника звітності Ф. №2 “Звіт про фінансові результати” “Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ", проте ніяк не характеризує своєчасність розрахунків. Тому такі свідчення не будуть мати будь-якого відношення до мети аудиту. Сутність доречності визначається метою аудиту. Стосовно однієї мети докази можуть бути доречними, а стосовно іншої - ні.
Аудит операцій на рахунках у банку
Розпочинаючи аудит обліку грошо