Державне регулювання ринку нерухомості в Україні
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ні [4].
Податок на майно підприємств належать до категорії регіональних. Установлюється він законом, який визначає максимальну ставку податку, а законодавчі органи субєктів федерації - конкретні ставки залежно від видів діяльності підприємств. Платниками податку є: організації-юридичні особи; філіали, представництва та інші підрозділи організацій, установ, що мають окремий баланс і розрахунковий (поточний) рахунок; організації, освічені відповідно до законодавства іноземних держав, міжнародні організації та обєднання, а також їх відособлені підрозділи, що мають майно на території України. Платниками податків на майно фізичних осіб є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають на території країни у власності обєкти нерухомості та визнаються законом України обєктом оподаткування. Якщо обєкти нерухомості, знаходяться в пайовій власності декількох фізичних осіб, платником податків відносно цих обєктів визнається кожна з цих фізичних осіб пропорційно її частки в обєкті нерухомості майна [7].
2. Недоліки державного регулювання ринку нерухомості
Провідною проблемою на земельному ринку нерухомості є недостатня законодавча урегульованість та інформаційна непрозорість процесів на цьому ринку. Так на сьогоднішній день відсутня єдина система реєстрації прав на земельну ділянку та обєкти нерухомості, розташовані на ній. Особливістю державної системи реєстрації нерухомості в Україні є розмежування правомірностей щодо землі та інших обєктів, які невіддільні від неї. Внаслідок цього існують дві процедури реєстрації: кадастровий спосіб для землі та інвентаризаційно-правовий для інших обєктів. Така система ускладнює здійснення операцій з купівлі-продажу земельних ділянок [8].
Негативним фактором функціонування ринку нежитлової нерухомості є відмінність його розвитку в окремих регіонах. Неоднакові природні, економічні умови та позиції місцевих органів влади у різних регіонах призводять до того, що в великих містах, обласних центрах України будівництво, купівля-продаж та оренда нежитлових приміщень здобуло активного зростання, а в деяких містах регіонів пропозиція на цьому ринку зовсім відсутня.
Досить істотною проблемою є недостатня інформованість учасників ринку, яка обумовлена приховуванням фактичних цін продажу обєктів та слабо розвиненою інформаційною інфраструктурою. Це призводить до необхідності додаткових затрат на збір та перевірку даних при аналізі інвестиційних проектів.
Багато дискусій викликає Закон України „Про реєстрацію прав на нерухоме майно” [1]. Світовий досвід свідчить, що реєстрацією прав на нерухоме майно має займатись спеціалізована державна установа, права на земельні ділянки та на розташовані на них обєкти нерухомості повинні реєструватися в одному реєстрі. Тільки в цьому випадку можна гарантувати всі права для добропорядних покупців.
Щорічно в Україні реєструється понад 500 тисяч угод, повязаних з відчуженням обєктів нерухомого майна, у яких приймає участь біля 3 млн. громадян. Проте, ринок нерухомості в Україні фактично залишається некерованим та неврегульованим. Великі обсяги готівкових коштів, які обертаються на ньому, притягують значну кількість різноманітних шахраїв та злочинців. Жодним чином не бажає підвищити безпеку своїх громадян при проведенні трансакцій обєктів нерухомості і держава. Поряд з цим, значне коло громадян, не маючи достатніх юридичних знань та досвіду і потребуючи відповідних послуг, мимоволі довіряються різним комерційним структурам і приватним особам, професійний статус яких не визначений.
Також відсутність Закону „Про підприємницьку діяльність на ринку нерухомості” („Про ріелторську діяльність”) є стримуючим фактором, що негативно впливає на розвиток цивілізованого ринку нерухомості. Необхідність в розробці та прийнятті даного нормативного акту безсумнівна.
Існуюча податкова система також має масу недоліків, які ускладнюють ефективне використання земель поселень, будівель й споруд, а податок на майно підприємств не сприяє впровадженню нових технологій та гальмує інвестиції, спрямовані на модернізацію основних фондів.
Отже, розвиток всіх сегментів ринку нерухомості стримують проблеми інформаційного забезпечення. На сьогоднішній день немає єдиної інформаційної системи, що б повязували всіх учасників ринку, а саме ріелторські фірми, фірми-забудовники, проектні установи, державні комітети з містобудування та архітектури, комітети з управління міським майном, інвестиційно-тендерні комісії, державні бюро реєстрації прав та угод з нерухомістю, державні установи інвентаризації та оцінки нерухомості, регіональні центри з ціноутворювання в будівництві, фінансові установи тощо.
3. Шляхи вдосконалення регулювання ринку нерухомості в Україні
Важливу роль у створенні належних умов функціонування регіонального ринку нерухомості відіграє також формування системи управління нерухомістю, функціонування якої спрямоване на створення ключових елементів інфраструктури регіонального ринку нерухомості, збільшення надходжень до місцевих бюджетів регіонів, проведення єдиної довгострокової політики в сфері управління майново-земельним комплексом регіонів країни [6, c.239].
Прийнята в Україні система державної реєстрації прав на нерухомість є однією з головних умов ефективного державного регулювання ринку нерухомості. Реєстрація прав - це одночасно пі?/p>