Державне регулювання комерційної діяльності
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?тикує Національний банк України, є узагальненою назвою різних за змістом документів, що виділяються у звязку з особливим способом передачі тексту, але не є нормативними актами відомчого характеру, які можуть видаватися, зокрема, у вигляді постанови, наказу, інструкції, вказівок тощо.
Незважаючи на встановлений п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативних актів: "...обовязок робити посилання на номер і дату державної реєстрації нормативних актів, що публікуються", деякі засоби масової інформації цього не роблять, чим дезінформують читачів щодо чинності опублікованих актів.
Ці та інші упущення в українському законотворенні мають бути враховані новим парламентом України та іншими субєктами нормотворчого процесу, якщо ми як держава хочемо мати стабільне і добротне законодавство, яке б не лише виконувало роль регулятора суспільних відносин, а й сприяло недопущенню правопорушень субєктами комерційної діяльності.
ГЛАВА IV. Субєкти комерційної діяльності.
Поняття субєкта комерційного права обґрунтоване теорією комерційного права, яка виходить з того, що субєктами комерційного права є учасники комерційних відносин, тобто організації та їхні структурні підрозділи. Окремі громадяни, якщо вони здійснюють підприємництво без створення підприємства, також мають визнаватися субєктами комерційного права, а не субєктами цивільного права, як вважалося раніше, хоча їхній правовий статус потребує детального дослідження.
Субєктами комерційного права є:
а) фізичні особи;
б) організації, які у вигляді професійного промислу виробляють і реалізують для суспільних (не власних) потреб продукцію, виконують роботи, надають послуги;
в) організації споживачі результатів комерційної діяльності;
г) організації, що здійснюють професійну управлінську діяльність в економіці.
Субєкти комерційного права діють або як власники основних засобів виробництва (наприклад, кооперативи, господарські товариства), або як комерційні субєкти, засновані власниками (наприклад, державне підприємство, приватне підприємство, підприємство, засноване кооперативом). Управлінські організації міністерства, відомства законом визначені як уповноважені власником (власниками) органи (ст. 33 Закону "Про власність", ст. 5 Закону "Про підприємства в Україні").
Субєкти господарського права мають ряд ознак правосубєктності, закріплених комерційним законодавством. По-перше, ці субєкти мають певну організаційно-правову форму, в якій здійснюється комерційна або управлінська діяльність. Організаційно-правову форму можна визначити як передбачену або санкціоновану правом організаційну структуру, в якій діє субєкт комерційного права. Це або одна з форм підприємства, або установа (наприклад, міністерство), або організація (наприклад, обєднання громадян, яке є учасником комерційних відносин).
За загальним правилом, порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм субєктів господарського права визначається законодавством України (підприємства, обєднання підприємств, міністерства тощо). Крім того, підприємець має право вибору організаційно-правової форми свого підприємства. Це може бути одна з передбачених законом форм, або навіть і не передбачена (наприклад, запозичена з-за кордону). У цьому разі підприємець керується Законом "Про підприємництво" і своїм статутом.
Другою ознакою субєкта комерційного права є те, що він має юридичне відокремлене і закріплене за ним майно у формі основних фондів, обігових коштів, інших цінностей. Тобто у майновому відношенні субєкт комерційного права є самостійним і не залежить у своїх рішеннях від засновників і учасників. Майно субєкта комерційного права відокремлюється і закріплюється за ним у правовій формі, елементами якої комерційного право визначило установчі документи (установчий договір, статут, акт про створення, положення) субєкта, самостійний або зведений (для господарських обєднань) баланс, який відображує вартість майна субєкта в цілому, розрахунковий та інші рахунки в банках.
Правом власності і комерційним законодавством про управління майном визначається правовий титул, за яким майно належить субєктові. Це може бути право власності, право повного господарського відання (зокрема щодо державних підприємств), право оперативного управління (щодо міністерств, інших державних установ і організацій, що перебувають на державному бюджеті), право оренди (орендні та інші підприємства, утворені на базі орендованого майна).
Третьою, суто юридичною, ознакою субєкта комерційного права є його комерційна правосубєктність. Субєкт комерційного права має засновану на законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобовязання, виступати у судових органах. Правосубєктність субєкта комерційного права доктринально визначається як комерційна компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у комерційних правовідносинах прав і обовязків. Субєкти комерційного права (крім підрозділів організацій) є юридичними ?/p>