Держава і політична система суспільства
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?егулювання;
Правове регулювання у сфері політичних відносин включає відносини всередині країни і на міжнародній арені. Ці відносини складають політичну основу суспільства, охоплюють три гілки влади законодавчу, виконавчу і судову. Управління суспільством здійснюється за допомогою механізму субординації (панування підкорення).
Урегульованість правом політичної діяльності відбувається через впровадження основних напрямків правового регулювання. Пріоритетним напрямком правового регулювання у політичні й сфері в Україні є сприяння розвитку в цивілізованій формі політичного плюралізму за умови додержання громадянського миру і злагоди. Правове регулювання здійснюється за допомогою трьох прийомів (способів): дозволяння, зобовязування, заборона.
Дозволяння це надання особі права на свої власні активні дії (роби, як вважаєш за потрібне). Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього способу може бути будь-яка правова норма, що надає субєкту право на одержання тих чи інших благ. Дозволяння превалює в основному в галузях, які і належать до приватного права.
Зобовязування (веління) покладання на особу обовязку активної поведінки (роби тільки так), наприклад, обовязок забезпечення обвинуваченому права на захист.
Заборона це покладання на особу обовязку утримуватися від вчинення дій певного роду (тільки так не роби), наприклад, заборона пропаганди війни, національної чи расової переваги одних народів над іншими. Норми особливої частини Кримінального кодексу є фактично заборонами, оскільки вони вста новлюють відповідальність за певні дії і тим самим їх забороняють. Зобовязування (веління) і заборони превалюють в основному в галузях, що належать до публічного права.
Способи правового регулювання (дозволяння, зобовязування, заборона) з більшою ефективністю досягають своєї мети лише в тісному взаємозвязку один з одним.
Трьом способам правового регулювання (дозволянню, зобовязуванню, забороні) відповідають три різновиди норм права: такий, що дозволяє (надає правомочностей); такий, що зобовязує; такий, що забороняє, а також три форми реалізації права: використання, виконання, додержання.
Крім способів правового регулювання виділяють його типи (режими):загально дозвільний і спеціально-дозвільний.
Загально дозвільний це тип правового регулювання, який базується на своєрідній презумпції дозволу виконувати ті чи інші дії. Виняток становлять випадки прямої заборони законом тих або інших дій. Отже, цей тип правового регулювання виходить з формули: дозволено все, крім того, що прямо заборонено законом.
Спеціально-дозвільний тип правового регулювання, основу якого складає загальна заборона певних видів дій, але при цьому формулюється конкретне звільнення від неї, тобто робиться виняток із загальної заборони. В цьому типі правового регулювання реалізується принцип: заборонено все, за винятком того, що прямо дозволено законом.
Серед усіх елементів політичної системи лише виключно держава:
а) володіє суверенною владою як субєкт, що уособлює суверенітет народу і суверенітет нації, а також є результатом реалізованого народом права на самовизначення;
б) виступає офіційним представником усього народу;
в) забезпечує і захищає права своїх громадян, а також інших осіб, що на законних підставах перебувають на її території;
г) здатна задовольняти загальнолюдські потреби, виконувати соціальну та інші функції;
ґ) має спеціальний апарат управління і примусу, який забезпечує виконання державних функцій;
д) може встановлювати загальнообовязкові правила поведінки і з їх допомогою регулювати суспільні відносини.
Ці властивості держави зумовлюють її особливе, провідне місце і роль у політичній системі суспільства. Ця роль держави виявляється в тому, що вона:
- визначає перелік субєктів, які наділяються правом брати участь в управлінні справами суспільства, тобто визначає перелік матеріальних елементів політичної системи суспільства;
- визначає конкретні повноваження кожного з матеріальних елементів політичної системи у сфері політичних відносин;
- контролює, координує і припиняє діяльність будь-яких субєктів політики.
Таким чином, держава, спираючись на такі методи здійснення влади, як примус і переконання, керує і спрямовує діяльність інших субєктів політичної системи в тому обсязі, який з її точки зору необхідний для вирішення загальносоціальних завдань. Досягається це шляхом визначення і закріплення в нормативних актах і, насамперед, у законах, що приймаються уповноваженими органами держави, прав і обовязків інших субєктів політичної системи, всіляким сприянням з боку держави розвитку демократичних суспільних відносин, забезпеченням обовязкового дотримання ?/p>