Geum.ru

Ґрунтознавство як наука

Информация - Геодезия и Геология

Другие материалы по предмету Геодезия и Геология

рфологію.

4. Метод ключів, або опорних ділянок дає змогу вивчати і наносити на карту ґрунти значних територій за порівняно короткий час із незначними витратами коштів і матеріальних ресурсів.

Крім того, в ґрунтознавстві застосовують ряд інших методів, а саме: порівняльно-історичний, ґрунтових монолітів, ґрунтових лізиметрів, ґрунтоворежимних спостережень, балансовий, ґрунтових витяжок, аерокосмічний, радіонуклідний, експедиційний.

 

5. Звязок ґрунтознавства з іншими науками та його основні розділи

 

Датою застосування сучасного наукового генетичного ґрунтознавства є 1883 р., коли вийшла з друку праця В.В. Докучаєва “Російський чорнозем”. За сто років докучаєвське ґрунтознавство перетворилося на розвинену галузь природознавства. Протягом всієї історії свого становлення теоретичне ґрунтознавство було тісно повязане з фізико-математичними, хімічними, біологічними, геологічними і географічними науками.

На основі наукових розробок вчених ґрунтознавців, біологів, фізиків і хіміків виникли такі розділи ґрунтознавства: мінералогія ґрунтів, геохімія ґрунтів, геохімія ландшафтів, фізика ґрунтів, хімія ґрунтів, біохімія ґрунтів, мікробіологія ґрунтів, зоологія ґрунтів, фізична і колоїдна хімія ґрунтів. Вивчення закономірностей просторового поширення ґрунтів зумовило виникнення самостійної наукової дисципліни географії ґрунтів.

Ґрунтознавство як теоретична наука успішно розвивалось ще й тому, що воно з початку свого становлення вирішувало конкретні завдання для потреб ряду галузей народного господарства. Внаслідок цього сформувались прикладні галузі ґрунтознавства: агрогрунтознавство, агрохімія, агрофізика, меліоративне, лісове, медичне, військове, будівельне ґрунтознавство.

 

6. Значення ґрунтознавства для екології

 

Одним з напрямків екології XX ст. є ландшафтна екологія наука про процесний функціональний аналіз геосистем (структурних одиниць географічного ландшафта), що є предметом сучасного ландшафтознавства. У науковому ландшафтознавстві провідним є вивчення структури ландшафтів, тобто виявлення взаємозвязків між компонентами і морфологічними частинами. Компонентами ландшафту є гірські породи, вода, ґрунти, рослинний і тваринний світ, клімат, рельєф, повітряні маси, людина. Отже, одним з головних джерел сучасного вчення про ландшафти є генетичне ґрунтознавство. Вивчаючи фактори ґрунтостворення (материнську породу, клімат, живі організми, рельєф), які одночасно є компонентами ландшафту, ґрунтознавство збагачує знання про ландшафти.

Крім того, ґрунт як компонент ландшафту одночасно є його показником є дзеркалом ландшафту. Цей вислів, дещо в іншій формі, належить В.В. Докучаєву. Він першим вказав, що ґрунт дзеркало навколишнього середовища. Пізніше Б.Б. Полинов, який разом з В.В. Докучаєвим вважається засновником ландшафтознавства, перефразував вираз свого вчителя у вираз “ґрунт дзеркало ландшафту”. Проте цей афоризм не можна розуміти буквально. По-перше, ґрунт дзеркало не лише сучасного, а й минулих ландшафтів; по-друге це метафора, мається на увазі відповідність. Ґрунт відповідає даним умовам. Ця концепція ґрунтується на тому, що ґрунт є наслідком розвитку з материнської породи під впливом певної сукупності факторів ґрунтотворення. Наслідки конкретного генезису фіксуються в будові, складі і властивостях даного ґрунту.

На цій відповідності базується вивчення ґрунтів у природі, вона відіграє важливу роль у картографуванні ґрунтів.

Таким чином, ґрунт як компонент ландшафту є важливою ознакою цілісності цієї природної системи, елементом, без якого існування ландшафту неможливе. Ґрунт визначає тип рослинності і одночасно залежить від неї, а взаємодія цих елементів і зумовлює характерні риси даного ландшафту.

Ґрунт вважається серцевиною ландшафту. Він регулює ландшафт, запобігає його зникненню, бере участь у його відновленні після руйнування стихією або людиною.

Література

 

  1. Ковриго В.П., Кауричев И.С. Почвоведение с основами геологии. М.: Колос, 2000. 416 с.
  2. Добровольский В.В. География почв с основами почвоведения. М.: ВЛАДОС, 1999. 384 с.
  3. Чорний І.Б. Географія ґрунтів з основами ґрунтознавства: Навч. посібник. К.: Вища школа, 1995. 240 с.
  4. Лозе Ж., Матье К. Толковый словарь по почвоведению: Пер. с франц. М.: Мир, 1998. 398 с.
  5. Атлас почв Украинской ССР / Под ред. Н.К.Крупского, Н.И. Полупана. К.: Урожай, 1979.
  6. Веденичев П.Ф. Зкмельные ресурсы Украинской ССР и их хозяйственное использование. К.: Наукова думка 1979.
  7. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. К.: Либідь, 1993. 300 с.
  8. Білявський Г.О., Фурдуй Н.С. Практикум із загальної екології. К.: Либідь, 1997.
  9. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. Львів: Новий світ, 2003. 248 с.
  10. Лабораторний та польовий практикум з екології / Під. ред. В.П. Замостяна, та Я.П. Дідуха. Київ: Фітосоціоцентр, 2000. 216 с.
  11. Перельман А.И. Геохимия биосферы. М.: Наука, 1973. 168 с.
  12. Якушова А.Ф., Хаин В.Е., Славин В.И. Общая геология. М.: Изд. МГУ, 1988. 448 с.

 

Размещено на