Грунтово-рослинний покрив Сумської області
Информация - География
Другие материалы по предмету География
м і більше. Вміст гумусу в цих ґрунтах коливається близько 4 % у верхньому горизонті.
АЗОНАЛЬНІ ТИПИ
У замкнених зниженнях, де у весняний та осінній періоди відбувається більш-менш тривале застоювання поверхневих вод, утворюються осолоділі чорноземи та осолоділі лучно-чорноземні ґрунти. Вони характеризуються глибокою вилугованістю, витісненням катіонів кальцію, магнію, натрію та заміщенням їх іоном водню (осолодіння). Внаслідок цього ґрунти мають кислу реакцію, білуватий збагачений кремнеземом горизонт чи по усьому профілю кремнеземну присипку погану структуру тощо. У глибоких безстічних зниженнях на невеликих площах, утворюючи комплекси з чорноземами та іншими фунтами, сформувалися солоді - ґрунти, в яких внаслідок тривалого поверхневого зволоження інтенсивно відбувалися процеси оглеєння, гідролізу та промивання із винесенням з фунту продуктів гідролізу. Солоді мають кислу реакцію, але досить високий вміст гумусу. Водночас вони характеризуються вкрай несприятливими фізичними властивостями. Нині майже всі чорноземи в області розорані і активно використовуються у сільському господарстві. Активне розорення цих ґрунтів спричинило прискорення ерозійних процесів.
Своєрідні темно кольорові карбонатні ґрунти сформувалися в місцях виходу на поверхню вапнякових порід, зокрема крейди (наприклад, поблизу сіл В. Чернетчина Сумського району й Грунівка Краснопільського району). Профіль цих ґрунтів вже з нижньої частини дернового горизонту збагачений шматочками крейди (так званий крейдяний хрящ).
У межах області у звязку з наявністю великої кількості річок, значного розвитку набули заплавні ґрунти. Залежно від гідрологічного режиму річок та їх розмірів на території області в загальному плані зустрічаються заплави двох типів: розчленовані, в межах яких чітко простежується диференціація на морфологічні частини, та нерозчленовані, з яких така диференціація відсутня або виражена вкрай слабко. До перших належать заплави таких досить великих річок області, як Сейм, Псел, Ворскла, а до других заплави малих річок: Сумки, Терну, Клевені.
Лучні заплавні ґрунти утворюються на алювіальних відкладах глинистого та суглинистого механічного складу. Вони характеризуються значною потужністю (до 7080 см), високим вмістом гумусу (67 %) та іншими ознаками. Характерним для цих ґрунтів є оглеєння, яке починається з глибини 4060 см. Верхню частину профілю у цих ґрунтах утворює дернина горизонт, щільно переплетений коренями трав. У ґрунті на різній глибині також зустрічаються мушлі молюсків, які раніше знаходилися в алювії.
На низовинних ділянках заплав, у безстічних, а також притерасних зниженнях сформувалися лучно-болотні, дерново-болотні, торфянисто-болотні ґрунти та низовинні торфяники.
Лучно-болотні ґрунти відрізняються від лучних наявністю в них суцільного глейового горизонту, накопиченням з поверхні грубого гумусу, наявністю слідів оглеєння у вигляді іржавих та сизих плям від поверхні. У дерново-глейових ґрунтах у верхній частині профілю розташовується дерновий горизонт, який нижче змінюється сизим безструктурним глейовим горизонтом.
Торфянисто-болотні ґрунти характеризуються наявністю з поверхні невеликого за потужністю (2030 см) торфяного горизонту, який нижче змінюється глейовим горизонтом, сизим, вязким, з великою кількістю іржавих плям та залізистих конкрецій.
У заплавах більших річок, де чітко простежується диференціація заплави на три основні її морфологічні частини (притерасну, центральну та прируслову), ґрунтовий покрив більш різноманітний. При цьому виявляється чіткий звязок ґрунтів певного типу з конкретними частинами заплави (рис.4)
У прирусловій заплаві, де під час повеней спостерігаються найбільші швидкості течії води і періодично відкладається лите грубий піщаний алювій, утворюються легкі за механічним складом дернові слаборозвинуті шаруваті ґрунти . У них від поверхні розташовується непотужний (58 см) практично безструктурний дерновий горизонт, а нижче розміщуються тонкі (23 см) гумусовані та злегка оглеєні прошарки, які чергуються із шарами піску.
У центральній частині заплави під лучною злаково-різнотравною рослинністю сформувалися лучні ґрунти, особливості яких було охарактеризовано вище.
До притерасної частини заплави й поза заплавних просторів з поверхневим та з ґрунтовим током надходить значна кількість вологи. Внаслідок цього ґрунти тут формуються в умовах постійного надмірного зволоження. Так, у притерасній частині заплави формуються різні болотні ґрунти: переважно дерново-болотні, торфяно-болотні й торфяники. Усі ці фунти на контакті заплави з першою надзаплавною терасою часто бувають перекриті шаром піщаного делювію, який потрапляє сюди з тераси. Перші надзаплавні (борові) тераси характеризуються розвитком дерново-підзолистих, а також приховано підзолистих піщаних ґрунтів.
Рослинний світ Сумщини характеризується значним видовим багатством. Лише деревних і чагарникових порід на території області налічується понад 100 видів. Серед них аборигенні види: береза бородавчаста та пухнаста, бузина червона та чорна, бруслини європейська та бородавчаста, глоди обманливий, несправжньо-кривостовпчиковий, український, калина звичайна, клени гостролистий, польовий, татарський, липа серцелиста, тополі біла, чорна, тремтяча (осика), ялина європейська, інтродуковані види дуб північний (червоний), клен ясенелистий, сосни австрійська, Веймутова, Банкса, гор