Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
Информация - История
Другие материалы по предмету История
·а дотриманням кримінально-виконавчого законодавства.
Очолює систему Генеральний прокурор України.
Одним з головних підрозділів органів внутрішніх справ, які здійснюють охорону громадського порядку і боротьбу зі злочинністю в Україні е міліція. Правову основу їїдіяльності становить Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року. В цьому Законі вперше комплексно регламентований правовий статус міліції, яка визначається як державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоровя, права і свободи громадян, власність, природне довкілля, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Міліція виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-роз-шукову, кримінально-процесуальну, виконавчу і охоронну функції.
Вона складається з наступних підрозділів: кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, транспортна міліція, державтоінспекція, міліція охорони, спеціальна міліція.
В своїй діяльності міліція підпорядкована Міністерству внутрішніх справ України. На покращення роботи органів міліції спрямований Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року.
Державним правоохоронним органом спеціального призначення є Служба безпеки У країни, її головне завдання забезпечити державну безпеку України. СБУ підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України. Організація і діяльність Служ-би безпеки України регламентовані Законом України "Про Службу безпеки України" віл 25 березня 1992 року.
Адвокатура не є державним органом, не входить до системи органів держави і її відношення до системи правоохоронних органів пояснюється тільки логікою її функціональної діяльності, спрямованої на сприяння захисту прав, свобод і представлення законних інтересів фізичних і юридичних осіб, надання їм іншої юридичної допомоги. Адвокатура це добровільне професійне громадське обєднання, незалежне від органів держави.
Діяльність адвокатури регламентується Законом України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року.
Закон виокремлює різні організаційні форми і види діяльності адвокатури. Зокрема, адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкривати своє адвокатське бюро, обєднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори і інші адвокатські обєднання.
Висновок.
Півторатисячолітній шлях державно-правової традиції українського народу позаду. Шлях злетів і падінь, перемог і поразок, досягнень і прикрих помилок. Головне в тому, що навіть періоди розривів в єдиному діалектичному ланцюзі державно-правового розвитку не знищили тяглості українського народу до національної державності. Особливості національного характеру державотворчого процесу прослідковуються в історичних формах правління, виборності органів влади і управління, судочинстві. Ми можемо говорити про наявність таких рис державотворення як пріоритетність колективних засад над індивідуальними, сплетіння запозичених і національних традицій, правовий нігілізм і широку ініціативу судів.
Позаду залишилася півторатисячолітня історія української державності і вісім років незалежної України.
Розбудова самостійної держави тривалий і складний процес. Україна настирливо веде пошуки власного історичного шляху. В держапному будівництві є і здобуїки, і прорахунки. Найбільшим досягненням молодої демократії республіки є прийняття Конституції України. Чималими є здобутки у сфері зовнішніх відносин. Україна стала рівноправним членом світової спільноти. Майже завершено процес реформування державного механізму, але не ліквідовані протиріччя між законодавчою і виконавчою гілками влади. Значні зміни відбулися в судовій системі, в інших правоохоронних органах. Не припиняється кропітка робота з формування законодавства. За роки незалежності Верховна Рада України прийняла близько 600 законів. В умовах відсутності цілісної концепції переходу від тоталітарного до демократичного суспільства багато з них виявилися відірваними від життя. Створення нових законодавчих актів, внесення змін і доповнень до чинного законодавства часто здійснювалося на недостатньому науковому і юридично-технічному рівні…
… життя триває, пудується наша держава, і якою вона буде залежить тількі від нас.
Список використаної літератури.
- Я.Малик, Б.Вол, В.Чуприна “Історія української державності” Львів 1995 р. стр. 3-15, 28, 38-49.
- С.Кульчицький, М.Настюк, Б.Тищик “Історія держави і права України” Львів 1996 р. стр. 7-10, 17-31, 145-172.
- А.Панюк, М.Рожик “Історія становлення української державності” Львів 1995 р. стр. 32-34, 41-45, 98-140.
- О.Шевченко “Історія держави і права України” Київ 1996 р. стр. 68-78.
- Хрестоматія “Історія держави і права України” за ред. О.Шевченка Київ 1996 р. стр. 78-80, 81-83, 110-115.
- С.Грабовський, Л.Шкляр “Нариси з історії українського державотворення” Київ 1995 р. стр. 96-115, 168-179.
- “Хрестоматія з історії держави і права України” том 1, за ред. В.Гончаренка Киів 1997 р. стр. 29-39, 145-145, 155-157, 163-167, 171-173, 216-217.
- “Хрестоматія з історії держави і права України” том 2, за ред. В.Гончаренка Киів 1997 р. стр. 10-13, 21-24, 28-32, 36-40, 44-47, 52-61, 74-75, 98-99, 100-102, 176-178, 685-689, 704-707.
- П.Музиченко “Історія держави і права України” Одеса 1998 р., чистина 2 стр. 237-256.