Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
Информация - История
Другие материалы по предмету История
що увійшли до неї, зберігали місцеве самоврядування і певну самостійність, зокрема у розвязанні внутрішніх справ. Зовнішньополітичні, воєнні та інші важливі питання перебували, ймовірно, під контролем голови держави. Численні функції виконавчої влади доручалися придворній знаті з родичів і наближених осіб. Полісні форми управління народні збори, рада, магістратури згодом були обмежені, що втратили реальне значення. За римських часів Боспор становив васальну державу.
Отже, засновані у Північному Причорноморї міста-держави на перших етапах свого існування мали суспільну організацію, подібну до грецьких полісів того часу. “В процесі розвитку міст виявилися загальні економічні закономірності становлення античного суспільства. Це були держави класового рабовласницького суспільства, які в своєму розвитку прямували тим же шляхом, який колись пройшли грецькі міста.”
II. Державні утворення кочових народів на території України.
З VII ст. до н. е. сучасну територію українських степів заселяли іранські племена спершу скіфи, потім сормати, алани, роксолани та ін.
Скіфи давній народ, що в VII III ст. до н. е. заселяв Північне Причорноморя. У VI V ст. до н. е. вони створили велику державу від Днестра до Дону. На ранніх етапах своєї історії скіфи становили союз племен, куди входили три племінні підрозділи, кожен з яких мав власну територію і перебував під владою свого вождя.
У скіфів існувало рабство, чисельність рабів поповнювалася за рахунок полонених. Також у них була деспотична царська влада. Царі виконували судові, а частково і жрецькі функції. Однак кандидатура царя і його наступників затверджувалася народними зборами. Вони, а також Рада старійшин і племінних вождів розвязували важливі державні питання.
Територія держави поділялася на номи, що ймовірно були племінними територіями, які населяли різні кочові й осілі скіфські та інші племена. Правова система грунтувалася головним чином на звичаях, рішеннях народних зборів, а також постанов царів. Наприкінці II початку III ст. н. е. Скіфія як політичне обєднання перестала існувати.
У II IV ст. на півдні Укрвїни проживали германські готи. Вони прийняли християнство. Здійснювали походи на Балканський півострів та Малу Азію. Проіснувала держава готів до 375 р. Наприкінці IV ст. відкрився вільний шлях на південь для предків словян.
Надзвичайно швидко словяни почали завойовувати південь України. До VI ст. вони розселилися майже на всій території сучасної України. Давніх словян, які заселяли західну частину території, іменували словенами, а тих, котрі жили на сході, тобто на території сучасної України - антами.
Громадський лад антів, як і всіх словян, греки називали демократією. Але це не була демократія грецького типу. Влада у державі антів належала талановитим полководцям чи князям, авторитет яких був визнаний народом. Антські князі мали при собі раду племінних старшин, а при розвязанні найважливіших питань скликали віче усіх антів.
Проїснувала держава антів близько трьох століть від кінця IV до початку VII ст. Це була могутня держава, яку можна вважати прословянською і попередницею наступної украінської держави - Київської Русі.
III. Формування давньоруської держави Київської Русі.
З кінця IX ст. Руська земля стала центром, політичним і територіальним ядром утворення єдиної держави східних словян, що закріпила за собою назву Русь. У процесі формування класового суспільства східні словяни перейшли від первіснообщинного ладу до феодального, обминувши рабовласницький.
Утворення Київської держави супроводжувалось формуванням феодального права. Уже з X ст. зявляється князівське законодавство. Особливе значення мають статути князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого, які внесли важливі нововведення у фінансове, сімейне і кримінальне право.
Законодавство у Київській Русі мало достатньо розвинену систему цивільно-правових норм. У статтях Руської Правди йшлося про встановлення права власності не тільки на землю й угіддя, а й на рухоме майно.
Розвиненим було зобовязальне право. Відомі такі види договорів: купівля продаж, позика, поклажа, особисте наймання тощо. Найповніше врегульований договір позики.
Спадкове право характеризується відверто класовим підходом законодавця. Так, у бояр і дружинників спадкувати могли і сини, і дочки, а у смердів при відсутньості синів майно вважалося виморочним і переходило до князя.
Сімейне право розвивалося у Київській Русі відповідно до канонічних правил. З прийняттям християнства встановилися такі принципи сімейного права моногамія, утрудненість розлучення, безправність позашлюбних дітей, суворі покарання за позашлюбні звязки.
Багато уваги приділялося кримінальному праву. За Руською Правдою, поняття злочину трактувалось як “обида”, незалежно від того, чи було це понесення матеріальної, фізичної або моральної шкоди. Особливо тяжким злочином вважалося посягання на князівську владу, яке проявлялося передусім у повстаннях. Велику увагу приділяли майновим злочинам: крадіжкам, підпалові, пошкодженню рухомого майна.
Руська Правда не знала вікового обмеження криміналбної відповідальності, не знала також поняття лсудності, але їй було відоме поняття співучасті. Щоправда, проблема співучасті розвязувалася просто: всі співучас?/p>