Вплив негативних факторів на здоров'я людини
Контрольная работа - Безопасность жизнедеятельности
Другие контрольные работы по предмету Безопасность жизнедеятельности
тів і в подальших поколіннях. Ця класифікація не враховує агрегатного стану речовини, тоді як для великої групи аерозолів, що не володіють вираженою токсичністю, слід виділити фіброгенний ефект дії її на організм. До них відносяться аерозолі дезинтеграції вугілля, аерозолі коксу (камяновугільного, пекового, нафтового, сланцевого), саж, алмазів, вуглецевих волоконних матеріалів, аерозолі (пил) тваринного і рослинного походження, силікати, аерозолі дезинтеграції і конденсації металів.
Потрапляючи до органів дихання, речовини цієї групи викликають атрофію або гіпертрофію слизистої верхніх дихальних шляхів, а затримуючись в легенях, приводять до розвитку сполучної тканини в зоні повітрообміну і рубцювання (фіброзу) легенів. Професійні захворювання, повязані з дією аерозолів, пневмосклерози, хронічний пиловий бронхіт займають друге місце по частоті серед професійних захворювань на Україні.
Більшість випадків професійних захворювань і отруєнь повязана з надходженням токсичних газів, пари і аерозолів в організм людини головним чином через органи дихання. Цей шлях найбільш небезпечний, оскільки шкідливі речовини поступають через розгалужену систему легеневих альвеол безпосередньо в кров і розносяться по всьому організму. Розвиток загальнотоксичної дії аерозолів в значній мірі повязаний з розміром частинок пилу, оскільки пил з частинками до 5 мкм (так звана респирабельна фракція) проникає в глибокі дихальні шляхи, в альвеоли, частково або повністю розчиняється в лімфі і, поступаючи в кров, викликає картину інтоксикації. Мелкодісперсну пил важко уловлювати; вона поволі осідає, вита в повітрі робочої зони.
Попадання отрут в шлунково-кишковий тракт можливо при недотриманні правил особистої гігієни: їді на робочому місці і курінні без попереднього миття рук. Отруйні речовини можуть всмоктуватися вже з порожнини рота, поступаючи відразу в кров. Попадання отрути (ртуті, міді, церію, урану) в шлунок може бути причиною поразки його слизистої.
Шкідливі речовини можуть потрапляти в організм людини через непошкоджені шкірні покриви, причому не тільки з рідкого середовища при контакті з руками, але і у разі високих концентрацій токсичної пари і газів в повітрі на робочих місцях. Розчиняючись в секреті пітних залоз і шкірному жирі, речовини можуть легко поступати в кров. До них відносяться легко розчинні у воді і жирах вуглеводні, ароматичні аміни, бензол, анілін і ін. Пошкодження шкіри безумовно сприяє проникненню шкідливих речовин в організм.
Розподіл отруйних речовин в організмі підкоряється визначеним закономірностям. Спочатку відбувається динамічний розподіл речовини відповідно до інтенсивності кровообігу. Потім основну роль починає грати сорбціонна здатність тканин. Існують три головні басейни, повязані з розподілом шкідливих речовин: позаклітинна рідина (14 л для людини масою 70 кг), внутріклітинна рідина (28 л) і жирова тканина. Тому розподіл речовин залежить від таких физико-хімічних властивостей, як водорозчинність, жиро розчинність. Для ряду металів (срібла, марганцю, хрому, ванадію, кадмію і ін.) характерне швидке виведення з крові і накопичення в печінці і нирках.
Дуже важливо відзначити комбіновану дію шкідливих речовин на здоровя людини. На виробництві і в навколишньому середовищі рідко зустрічається ізольована дія шкідливих речовин; звичайно працюючий на виробництві піддається поєднаній дії несприятливих чинників різної природи (фізичних, хімічних) мул комбінованому впливу чинників однієї природи, частіше ряду хімічних речовин. Комбінована дія ця одночасна або послідовна дія на організм декількох отрут при одному і тому ж шляху надходження. Розрізняють декілька типів комбінованої дії отрут залежно від ефектів токсичності: адитивного, потенційованого, антагоністичного і незалежної дії.
Разом з комбінованим впливом отрут можливо їх комплексна дія, коли отрути поступають в організм одночасно, але різними шляхами (через органи дихання і шлунково-кишковий тракт, органи дихання і шкіру і т. д.).
Шляхи знешкодження отрут різні. Перший і головний з них зміна хімічної структури отрут. Так, органічні сполуки в організмі піддаються частіше за все окисленню, відновленню, розщеплюванню, метилированню, що зрештою приводить переважно до виникнення менш отруйних і менш активних в організмі речовин.
Не менше важливий шлях знешкодження виведення отрути через органи дихання, травлення, нирки, пітні і сальні залози, шкіру. Важкі метали, як правило, виділяються через шлунково-кишковий тракт, органічні сполуки алифатичного і ароматичного рядів в незмінному вигляді через легені і частково після физико-хімічних перетворень через нирки і шлунково-кишковий тракт. Певну роль у відносному знешкодженні отрут грає депонування (затримка в тих або інших органах). Наприклад, важкі метали (свинець, кадмій) часто відкладаються в депо: кістках, печінці, нирках, деякі речовини в нервовій тканині. Проте отрути з депо можуть знов поступати в кров, викликаючи загострення хронічного отруєння.
Для обмеження несприятливої дії шкідливих речовин застосовують гігієнічне нормування їх вмісту в різних середовищах. У звязку з тим, що вимога повної відсутності промислових отрут в зоні дихання працюючих часто нездійсненний, особливу значущість придбаває гігієнічна регламентація змісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони (ГОСТ 12.1.00588).
Така регламентація в даний час проводиться в три етапи:
1) обгрунтовування орієнт