Возникновение и система развития права Канады
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В° мiстила iнституцiСЧ, що виступали навчальними посiбниками для студентiв правникiв;
- четверта книга Новели або тАЬновi законитАЭ складалась iз нових законiв, якi власне i були запровадженi самим Юстiнiаном.
Система права, що склалась в Римськiй iмперiСЧ, розповсюджувалась на тi частини РДвропи, якi були завойованi Римом. Як наслiдок, правовi системи всiх СФвропейських держав, включаючи Францiю та Англiю, базуються на iнститутах Римського права. Право ФранцiСЧ та АнглiСЧ згадуСФться окремо через те, що цi двi правовi системи СФ основою побудови Канадського права.
2. Розвиток законодавства в Канадi
В 1763 р., пiсля тривалогго англо-французського суперництва, яке часто призводило до озброСФних сутичок, Канада стала британською колонiСФю, на яку розповсюджувались англiйськi закони. Але, на територiСЧ провiнцiСЧ Квебек, щоб привернути на свiй бiк населення завойованоСЧ територiСЧ, британський уряд надав ряд пiльг, серед яких можливiсть залишити свою систему цивiльного законодавства.
а) законодавство ВеликобританiСЧ
Оскiльки канадська правова спадщина щiльно повязана з iсторiСФю АнглiСЧ, розглянемо процес утворення англiйськоСЧ правовоСЧ системи.
У серединi РЖ столiття Британськi острови були завойованi римлянами, що принесли з собою систему римського права, але на початку V ст. римськi легiони були вiдiзванi, щоб захищати Рим вiд завойовникiв. З цього часу на острови посилюються напади англо-саксонських племен, серед яких починають точитись мiжусобнi вiйни. Лише за часiв короля Альфреда Великого вiдбуваСФться бiльш-менш вдала спроба обСФднати краСЧну. Вiн був i першим правителем, якому вдалося кодифiкувати законодавство, яке на той час складалось з:
- традицiйного Германського права, встановленого англо-саксонськими племенами за часiв СЧх вторгнення;
- Римского права, навязаного завойовниками мiiевому населенню;
- права, що запроваджувалось рiзними королями.
Таким чином, англiйське право являло собою неймовiцрний комплекс неписаних законiв.
В 1066 роцi Британiю було завойовано знов, на цей раз норманами, якi на чолi з Вiльгельмом Завойовником прийшли з територiСЧ сучасноСЧ ФранцiСЧ та принесли з собою нову систему землеволодiння, яка вiдома в iсторiСЧ як феодалiзм. Вiльгельмом Завойовником було кодифiковано церковне (канонiчне) право, оскiльки церква на той час була повновладною полiтичною силою. Також, крiм феодальних (мiiевих) судiв Судiв Загальних Тяжб, якi розглядали незначнi цивiльнi справи, ним було запроваджено систему Судiв КоролiвсткоСЧ Лави. Це були суди, де судочинство вiдбувалось за допомогою присяжних (а не за допомогою тортур та катувань, як пiд час так званого тАЬБожого судутАЭ) i, якi розглядали бiльш важливi кримiнальнi справи та були першою ланкою апеляцiйних судiв.
Третя ланка судовоСЧ системи складалась з Суду Скарбницi, який розглядав справи з питань оподаткування та справи за участю короля.
Четвертою ланкою судовоСЧ системи був Суд Справедливостi, який розглядав апеляцiСЧ, що надходили з першоСЧ ланки апеляцiйних судiв Судiв КоролiвсткоСЧ Лави.
Загальне право в окресленому виглядi проiснувало декiлька столiть.
За часiв правлiння сина Генрiха РЖРЖ, короля Джона, сталася значна подiя, що вплинула на подальший розвиток правовоСЧ системи АнглiСЧ. Справа в тому, що воля короля як володаря та власника земель була важливiшою за будь-який закон, тобто вона i була найвищiм законом. Але найбiльш впливовi шари суспiльства духовенство та дворянство змусили короля Джона пiдписати в 1215 роцi Велику Хартiю Вольностей, яка закрiплювала права лордiв, духовенства, iнших верств населення та запроваджувала принцип верховенства права. За цiСФю ХартiСФю Парламент ставав носiСФм законодавчоСЧ влади.
Пiдписання даного документу стало важливим чинником у розвитку англiйського права, оскiльки призвело до того, що пiд кiнець ХРЖРЖРЖ ст. в АнглiСЧ виникла парламентська монархiя.
В системi судових прецедентiв розрiзняють норми загального права, що почало формуватись ще в ХРЖ ст. i нинi вiдiграСФ основну роль або доповнюСФ законодавство в рiзних сферах правового регулювання, та норми так званого права справедливостi. Таким чином, ми бачимо, що основними джерелами англiйського права СФ судовi прецеденти, тобто рiшення вищих судiв, що мають обовязкову силу для них самих та судiв нижчоСЧ iнстанцiСЧ.
Як i в усiх британських колонiях, в Канадi було встановлено систему англiйського загального права, за якою рiшення судiв вищого рангу, не лише мiiевих, але й британських, мають обовязкову силу, тобто СФ джерелами права поряд iз нормами, що приймаються парламентом. Бiльш того в Канадi застосовуються i норми так званого тАЬправа справедливостiтАЭ, яке утворилось рiшеннями Суду канцлера в Лондонi в XV-XIX ст. ст. та дiяло паралельно з нормами загального права. Пiсля скасування Суду канцлера пiд час судовоСЧ реформи 1873-1875 рр. цi норми увiйшли до системи норм загального права.
Рiшення канадських судiв протягом тривалого часу пiдлягали оскарженню до Судового комiтету ТаСФмноСЧ ради в Лондонi. Цю практику було скасовано в 1933 роцi по кримiнальним справам, а в 1949 роцi по цивiльним. Однак ранiше прийнятi рiшення англiйських судiв, що тлумачили канадськi та англiйськi закони, а також норми загального права, як i ранiше мають в Канадi обовязкову силу. На сьогоднiшнiй день вирiшальна роль у забезпеченнi