Geum.ru

Военное искусство казацких полковников в Освободительной войне украинского народа середины ХУПв. (Воєнне мистецтво козацьких полковників у Визвольній війні українського народу середини ХУІІ ст.)

Информация - История

Другие материалы по предмету История

лося на Брацлавщину. При обороні м. Красного Нечай виявив велику мужність, хоробрість. У бою з ворогом загинув кращий український полковник середини ХУІІ ст. Данила Нечая.

 

ІВАН ЗОЛОТАРЕНКО (? 1655) та ВАСИЛЬ ЗОЛОТАРЕНКО (? 1663). Активні учасники Визвольної війни, сподвижники Хмельницького. Їхня сестра Ганна стала 3-ю дружиною гетьмана. У 1653 1655 рр. Іван був ніжинським полковником, а в 1654 1655 р. наказним гетьманом (командуючим) 20-тисячного козацького війська, яке разом з російським воювали проти Польщі на території Білорусії. Влітку 1655 р. козаки під проводом Золотаренка оволоділи Мінськом і столицею Литви Вільном. Царський уряд нагородив Івана великими маєтностями Батурином і Глуховим з прилеглими до них селами. Під час облоги старого Бихова у жовтні того ж року він був тяжко поранений і невдовзі помер.

Василь Золотаренко, як і Іван, відзначився у Визвольній війні, брав участь в очоленому братом поході козацького війська до Білорусії, а по загибелі Івана став ніжинським полковником. 1658 р. він підтримав Виговського в намаганні повернути Лівобережну Україну до складу Речі Посполитої, за що уряд віддячив Василеві шляхетським званням. Однак, скоро оговтавшись, він уже на початку 1659 р. повернувся під російський протекторат і очолив повстання проти Виговського. Командир Ю. Хмельницький зрікся гетьманства 1663 р., Василь Золотаренко поряд з Я. Сомком і І. Брюховецьким виборювали гетьманську булаву. Звинувативши у зраді новообраного гетьмана Брюховецького, він за наказом останнього був страчений улітку 1663 р. в Борзні на Чернігівщині. Василю було з кого брати приклад. Воєнне мистецтво перехопив від брата, від людини з великим життєвим досвідом.

 

Паволоцький полковник ІВАН ПОПОВИЧ людина з щирим сердцем, одважний та розумний, на його долю випало боротися за своє рідне місто від руїни, що надійшла від польського війська в 1664 р. Змовившись із лівобічним гетьманом Сомком він підняв повстання проти гетьмана Тетері. Декілька разів йому та Сомко вдавалося розбити польське військо. Тетеря виявився сильнішим і обложив військо полковника Поповича у Паволочі. Щоб врятувати свій полк він “оддався” з 15 товаришами до рук Тетері, де його було страчено.

 

В одній із битв Хмельницький передав командування на полковника ДЖЕДЖАЛИКА, вважаючи його людиною мужньою, сміливою на якого можна покластися, на людину, що буде обороняти Україну до останнього. Маючи велику відповідальність за козаків, не бажаючи ризикувати життям українців, він став поволі відступати і під покровом ночі зупинився на березі ріки, де й зайняв оборону. Не зважаючи на втому, Джеджалик мусив цілу ніч зміцнювати оборону. Джеджалика шанували та поважали за хоробрість, військову майстерність та великий досвід в боях. Серед великого табору була зібрана рада і гетьманом було обрано Джеджалика.

 

 

 

 

 

 

 

На правому боці Дніпра були такі полки та полковники (по спискові за 1650-й рік):

 

Брацлавський, полковникДанило Нечайполк був поділений на 21 сотеньУманський -“-Йосип Глух-“-на 13 сотеньКальницький (або Винницкий)Іван Хведоренко-“-на 18 сотеньЧигиринський -“-Хведір Вешняк-“-на 18 сотеньКорсунський -“-Лукьян Мозира-“-на 19 сотеньЧеркаський -“-Ясько Воронченко-“-на 19 сотеньКанівський -“-Семен Савич-“-на 15 сотеньКиївський -“-Антон Жданович-“-на 17 сотеньБілоцерківський -“-Михайло Громика-“-на 17 сотень

 

На лівому боці Дніпра були такі полки та полковники:

 

Переяславський, полковникХведір Лободполк був поділений на 18 сотеньПрилуцький -“-Тиміш Носач-“-на 19 сотеньМиргородський -“-Матвій Гладкий-“-на 16 сотеньПолтавський -“-Мартин Пушкаренко-“-на 17 сотеньНіжинський -“-Прокіп Шумейко-“-на 9 сотеньЧернігівський -“-Мартин Небаба-“-на 6 сотеньКропивянський -“-Філон Джеджалій -“-на 11 сотеньЛубенський -“- - -“-на 11 сотеньГадяцький -“-Бухало -“-на 11 сотень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бібліографічний список

  1. Субтельний Орест. Україна: історія. 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Либідь, 1993. 720 с.
  2. Грушевський М. Ілюстрована історія України. /АН України, Ін-т укр. археогр., Ін-т історії України. Вступна стаття В.А.Смолія, П.С.Соханя. К.: Наук: думка, 1992. 544 с.
  3. Аркас М.М. Історія України-Русі /Переднє слово П.М.Гвоздецького. 3-тє факс. вид. К.: Вища шк., 1993. 414 с.
  4. Змалинський В., Войцехівська І., Галаган В. та ін. Історія України в особах ІХ ХУІІІ ст. К.: Україна, 1993. 396
  5. Степанов В.С., Смолій В.А. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. К.: вид. “Наукова думка”. 1994. 260 с.
  6. Борисенко В.Й. Курс Української історії: з найдавніших часів до ХХ ст.: навч. посібник. К.: Либідь, 1996. 616 с.
  7. Рибалка І.К. Історія України. Від найдавніших часів до кін. ХУІІІ ст. Х.: Основа, 1994. 448 с.
  8. Котляр М, Кульчинський О. Довідник з історії України. К.: Україна, 1996. 463 с.
  9. Лях Р.Д., Ізюмов В.І., Красноносов Ю.М. та ін. Історія України. Навч. пос. для студентів неісторичних спеціальностей. Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, - 1998. 396 с.