Вклад Хьюго Мюнстерберга в розвиток індустріальної психології
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
Мюнстербергу 50 тисяч доларів для заснування Німецького музею буквально через кілька тижнів після того, як Мюнстерберг опублікував статтю із критикою сухого закону. В атмосфері того часу цей збіг обставин привернуло увагу засобів масової інформації.
Не можна також не сказати пари слів про погляди Мюнстерберга на роль жінки в суспільному житті. Хоча він і надав підтримку деяким жінкам-ученим у Гарварді, включаючи Мери Уитон Калкинс, все-таки він уважав, що наукова праця предявляє жінкам занадто високі вимоги. На його думку, місце жінки - будинок, її не слід готовити для карєри. Жінки не повинні викладати в суспільних школах, оскільки вони не здатні суперничати в цій справі із чоловіками й не можуть служити авторитетом для хлопчиків. Він був проти того, щоб жінки брали участь у суді присяжних через їхню нездатність приймати раціональні рішення. У газетах усього миру із цього приводу зявилися статті із заголовками на всю смугу.
Президентові Гарвардського університету й більшості колег Мюнстерберга була не по душі весь цей галас довкола нього, його зацікавленість практичним застосуванням психології вони також не привітали. Напружені відносини досягли межі, коли в роки першої світової війни Мюнстерберг захищав свою німецьку батьківщину. Війна спалахнула в Європі в 1914 році, і хоча аж до 1917 року Сполучені Штати не вступали в конфлікт, в американському суспільстві панували антинімецькі настрої. Германія була агресором у війні, що вже віднесла мільйони життів, і Мюнстерберг, відкрито захищаючи Німеччину, займав позицію, більш ніж непопулярну.
Газети повідомляли, що Мюнстерберг, так і не прийняв громадянства Сполучених Штатів, у дійсності був секретним агентом, шпигуном і високопоставленим німецьким офіцером. Бостонські газети призивали до звільнення його з Гарварда. Його сусіди підозрювали, що голуби, яких його дочка кормила на задньому дворі, використовувалися для переправляння повідомлень іншим шпигунам. Один з колишніх вихованців Гарварда пообіцяв університету 10 мільйонів доларів, якщо Мюнстерберга звільнять.
Мюнстерберг одержував листи з погрозами смерті, колеги образливо висловлювалися на його адресу. Остракізм і отрутні нападки в остаточному підсумку зламали його дух. Холодним вітряним днем 16 грудня 1916 року в газетах зявилися припущення про мирні переговори в Європі. До весни встановиться мир, - сказав Мюнстерберг дружині. Він відправився на ранкову лекцію пішки, через глибокі замети. Добравшись до університету, він відчув себе дуже утомленим. Однак він увійшов в аудиторію й почав лекцію. Він говорив приблизно півгодини, потім, здавалося, запнувся на якесь мгновенье, простягнув праву руку до стола, начебто хотів обпертися (New York City Evening Mail, December 16. 1916). Він упав на підлогу на півслові й відразу вмер від великого удару.
Судова психологія
Першою прикладною областю, до якої звернувся Мюнстерберг, була судова психологія. Він писав журнальні статті на такі теми, як попередження злочину, використання гіпнозу при допиті підозрюваних, використання тестів на інтелект для визначення винності, невірогідність показань свідків. Особливо його цікавила остання проблема - імовірність помилкового сприйняття злочину. Він провів дослідження, у ході яких свідків опитували негайно після імітації злочину. Незважаючи на свіжість спогадів, відзначалася помітна розбіжність відповідей випробуваних щодо деталей побаченого. Наскільки ж будуть точні ці свідчення в залі суду, запитує Мюнстерберг, якщо злочин і розгляд справи розділяють кілька місяців?
В 1908 році вийшла його робота за назвою Зі місця свідка (On the Witness Stand), присвячена проблемам показань свідків. У книзі розглядалися й інші психологічні фактори, здатні впливати на рішення суду: помилкові визнання, роль припущень в опитуванні свідків, використання фізіологічних вимірів (пульсу, кровяного тиску, електричного опору шкіри) для виявлення змін в емоційному стані підозрюваного або відповідача. Зовсім недавно, в 1976 році, ця робота була перевидана - майже 70 років через першої публікації.
Наприкінці 70-х знову виник інтерес до досліджень Мюнстерберга, було утворене відділення Американської психологічної асоціації - Американське суспільство юристів і психологів, метою якого є розвиток судової психології.
Клінічна психологія
Мюнстерберг почав працювати над своєю книгою Психотерапія (Psychotherapy) (вона вийшла в 1909 році) у трохи незвичайній обстановці. Він лікував пацієнтів у лабораторії, а не в клініці, і ніколи не призначав плату за лікування. Він покладався на свою репутацію лікаря й ніколи не приховував від своїх пацієнтів, які методи лікування до них будуть застосовуватися.
Психічні хвороби, уважав Мюнстерберг, виникають через нездатність людини пристосувати своє поводження до навколишнього оточення, а не в результаті схованих конфліктів у підсвідомості, як затверджував Зиґмунд Фрейд. Ніякої підсвідомості не існує, - така була позиція Мюнстерберга. Коли в 1909 році Фрейд за запрошенням Холу відвідав університет Кларка, Мюнстерберг спеціально покинув країну. Він повернувся тільки після того, як Фрейд виїхав у Європу, уникши тим самим конфронтації.
Терапевтичний метод Мюнстерберга полягав у тім, щоб усувати у пацієнта думки, які його бентежать позбавити його від небажаних або шкідливих звичок, змусити пацієнта забути про негативні емоції. Він успішно справлявся з рядом проблем, включаючи алкоголізм, наркотичну зал?/p>