Виховання дитини як важливий етап розвитку особистості

Информация - Психология

Другие материалы по предмету Психология

зміст. Так, видний демограф Б.Ц.Урланис дав їй таке визначення: це - мала соціальна група, об'єднана житлом, загальним бюджетом і родинними зв'язками. Таке формулювання прийняте й у багатьох західних демографів, насамперед - в американців. А угорці за основу беруть наявність сімейного ядра, тобто беруть тільки родинні зв'язки, відкидаючи територіально-економічну спільність. Професор П.П.Маслов вважає, що трьох показників недостатньо для того, щоб визнати визначення, надане Урланисом, повним. Тому що при наявності всіх трьох складових сім'ї може і не бути зовсім, якщо між її членами немає взаєморозуміння, взаємодопомоги, що і необхідно ввести у визначення сім'ї.

Дитина бачить родину в якості оточуючих її близьких людей: тата й мами, бабусі й дідуся, братів і сестер.

У родинах усіх станів традиційно виявлялася велика турбота про виховання дітей. У народі воно найчастіше будувалося за принципом роби, як я, тобто в основу сімейного виховання був покладений авторитет батьків, їхні справи і вчинки, сімейні традиції. Як зразок у першу чергу виступав батько, голова. Його приклад, як правило, був зразком для наслідування хлопчиків, дівчинки найчастіше училися в матері.

Створення духовної основи особистості і є мета, зміст сімейного виховання. Цій же темі присвячено багато наукових праць, статей тощо. І С.Г. Вешловський [2], і А.А. Бодолів[4] виділяють два протилежних способи виховання дитячого Я. Всі інші - у проміжку між цими крайностями. Щось ближче до одного полюса, щось - до іншого.

Перший спосіб спрощення життя для дитини. Варіантів багато, ідея одна. Єдиним і найголовнішим критерієм всіх оцінок і самооцінок є корисність, практичність. У важких життєвих ситуаціях переваги надаються раціональному, а не емоційному вирішенню проблеми. Такими ж прагматиками виростають і діти. Вони процвітають на цій землі, вони конформісти, хоча і завжди готові змінити соціальне середовище, керуючись вигодою. Потенційні кар'єристи.

Другий шлях - родина, орієнтована на ускладнення особистості. Часом це непрактичні, з погляду попереднього типу, люди. Вони не на те витрачають гроші, купують книги не за кольороом корінців. Вони пильно вдивляються в складний світ і показують його дітям, живуть складним життям, мучаються не завжди зрозумілими проблемами.

Сім'ї першого типу ставлять своїх дітей у центр життя і буквально моляться на них. Будь-які бажання дитини, примхи і забаганки задовольняються, ні в чому немає відмови. Такий тип виховання властивий західним батькам. У родинах другого типу дітям дозволяється менше, запитують же з них більше. І проте саме в цих родинах діти поставлені в справді центральне положення. Основою цих родин є виховання особистості, виховання Я.

Але, який би з типів ви не обрали слід пам'ятати: мета і мотив виховання дитини - це щасливе, повноцінне, творче, корисне для людей життя цієї дитини. На творення такого життя і повинне бути спрямоване сімейне виховання.

 

 

Література:

  1. Кулик Л.А., Берестов Н.И. Семейное воспитание, - М.: Просвящение, 1990.
  2. Личность, семья, школа /Под редакцией ВешловскогоС.Г., - С-Пб., 1996.
  3. Мухина В.С. Феноменология развития и бытия личности. М.: МПСИ, Воронеж: НПО МОДЭК, 1999.
  4. Популярная психология для родителей /Под ред. Бодалева А.А. М.: Педагогика 1988.