Виробництво сої в Україні та світі
Информация - Сельское хозяйство
Другие материалы по предмету Сельское хозяйство
Вступ
ґрунт соя сорт
Соя - одна з головних білково-олійних культур із широким спектром застосування: харчовий, кормовий, технічний і медичний. З урахуванням високої харчової цінності та вмісту білків соя визначена організацією ЮНЕСКО як стратегічна харчова культура.
У сучасних умовах агропромислового виробництва України соя набула важливого значення як цінна білково-олійна культура, яку широко використовують у кормовиробництві, харчовій, переробній промисловості та медицині.[9] Із сої виробляють понад 400 видів продукції. Соєвий шрот і макуха - найцінніші добавки до комбікормів. Поживним кормом для худоби і птиці є її зелена маса, сінаж, травяне борошно.
У країнах Сходу соя має велике значення як харчова культура, а в інших країнах світу, наприклад у США, її спочатку вирощували на корм або зелене добриво, і значно пізніше почав переважати зерновий напрям. При цьому вирощування сої на зерно в окремих країнах сягає майже 100 відсотків.
В Україні поки що такого стратегічного та важливого значення соя ще не набула, і тільки в окремих областях її вирощують переважно на зерно. Тож не настав час, щоб за рахунок сої вирішувати проблему білка, як, приміром, у США, Китаї, Бразилії, Італії та інших країнах. Там нині високими темпами нарощують її виробництво та ефективне використання в тваринництві.
Завдяки багатому та різноманітному хімічному складу, соя не знає собі рівних за темпами росту виробництва: за останні 60 років вони зросли в світі майже в дев'ятеро, тоді як пшениці - в 4,6 раза, кукурудзи - в 4,3, рису - в 3,4 і ячменю - в 4,2 раза. [8]
За даними Світової продовольчої організації (ФАО) прн ООН сою в світі вирощують понад 80 країн. Основну кількість зерна сої виробляють: у США - 54,8; Бразилії- 19,2; Китаї -9.7; Аргентині -11,1; Індії - 3,0; Італії - 1,4 ллн тонн. Країни СНД виробляють 1,0-1,3 млн тонн. За останні роки площа посіву сої в Укріїні становить 0,5-0,6 мли га. Низька також і врожайністі цієї цінної культури.
Головна умона збільшення валових зборів сої - впровадження інтенсивної технології її вирощування, яка передбачає:
1.Науково-обгрунтоване розміщення сої післякращих попередників;
2.Застосування диференційованої системи обробітку грунту;
.Ефективне використання комплексу добрив і хімічного захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів;
.Вирощування лише високоврожайних в умовах кожної грунтово-кліматичної зони сортів;
.Суворе дотримання кожного елементу технології вирощування як за строками, так і за якістю проведсння.
1. Виробництво сої в Україні та світі
Україна за обсягами виробництва сої у 2006 р. зайняла перше місце в Європі, нині входить до 9 найбільших країн-виробників цієї культури в світі й має сприятливі перспективи розширення її посівів. Це відбулося завдяки потеплінню клімату, створенню і впровадженню у виробництво вітчизняних сортів сої нового покоління, розробці сортової технології її вирощування. Культура сої адаптована до ґрунтово-кліматииних умов регіонів нашої країни. Сприятливі умови для неї у регіонах помірного клімату, для них виведено українські сорти сої, насіння яких має високий уміст білка і жиру, розроблено і освоюють прогресивну сортову технологію їх вирощування Лише за 2001 - 2006 рр. площа посівів сої з росла з 73 тис. га до 714,8, або в 10 разів, виробництво насіння - з 73,9 до 889,6 тис. т. або 12 разів, урожайність - з 10,1 до 12,4 ц/га. або на 22,8%. Нові сорти сої українських селекціонерів поширюються в інші країни, де використовуються при виведенні нових сортів.
За велику історію інтродукції, селекції і насінництва сої у нашій країні сформовано найбільший центр соєсіяння у Європі, виведено її нові сорти, адаптовані до умов помірного клімату. Результатом багаторічної селекції у слов'янському підвиді є створення українського різновиду сої (Vаr. ukrainica Вab.), сорти якого вирощують на полях України і використовують в інших країнах.
Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, 2008 року внесено 90 сортів сої за період із 1981 року. Регулярно сорти цієї культури реєстрували, починаючи з 1990 року.
За тривалістю вегетаційного періоду всі сорти сої розподілено на чотири групи:
скоростиглі: Аннушка, Білосніжка. Ворскла, Єлена, Знахідка, Ксеня. Устя, Фея;
ранньостиглі: Аметист. Аполлон, Анжеліка, Алмаз, Блискавиця, Бояна, Донька, Діона, Київська 91, Краса Поділля, Київська 98, Корада, КиВін, Лара, Медея, Мрія, Протеїнка, Прип'ять, Романтика, Седміца, Святкова;
середньоранні: Аркадія одеська, Артеміда, Берегиня, Васильківська, Валентіа, Версія, Валюта, Вілана, Величава, Горлиця, Горизонт,
Дельта, Ентерпрайс, Ельдорадо, Золотиста, Іванка, Ізумрудна, Київська 27, Медісон, Особлива, Офелія, Омега вінницька, Оксана, Оріана;
середньостиглі: Анатоліївка, Агат, Витязь 50, Вінничанка, Демос, Іна, Колбі, КСБ 938, Маша, Мар'яна, Мельпомена, Одеська 150А, Подолянка, Подільська 1, Срібна, Феміда, Чернівецька 8. [8]
Україна вперше вийшла на світовий рівень нарошування білково-олійних ресурсів за рахунок сої. Цю тенденцію дуже важливо закріпити, використати позитивний досвід, виправити недоліки в її виробництві.
Водночас уже лунають голоси про скорочення площ сої в окремих господарствах та заміну її ріпаком. Цс буде виликою помилкою. Не можна залишати стратегічного шляху виробництва сої. У світі в 2006/2007 вироблено сої 228 млн. тон, ріпаку - 46, тобто сої виробляють у п'ять разів більше, ніж ріпаку. До того ж, виробництво сої у найближчі десять років прогнозують збільшити на 70 мли т, виробництво ріпаку з