Виникнення та розвиток марксистської економічної теорії
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
омічні процеси і явища на основі загальних законів діалектики Г.Гегеля (єдності й боротьби протилежностей; заперечення; взаємного переходу кількісних змін у якісні) і відповідного категоріального апарату (сутність і явище; форма і зміст; випадковість і необхідність; одиничне і загальне тощо).
Зазначаючи, що у своєму раціональному вигляді діалектика вносить у позитивне усвідомлення існуючого розуміння його заперечення, неминучої загибелі, розглядаючи кожну здійснену форму в русі, ні перед чим не схиляючись і будучи самою суттю своєю критичною і революційною, К.Маркс водночас стверджував, що його… діалектичний метод щодо своєї основи не тільки відмінний від гегелівського, але є його прямою протилежністю. Для Гегеля процес мислення…є деміург (творець) дійсного, яке становить лише його зовнішній прояв. У мене ж, навпаки, ідеальне є не що інше, як матеріальне, пересаджене в людську голову і перетворене в ній.
Предметний метод дослідження в працях К.Маркса
Характерні риси методології К.Маркса:
- абстрактно-теоретичний підхід, що вирізняється глибинним проникненням у сутність економічних явищ та процесів, виокремленням їх найсуттєвіших рис та побудовою системи логічно взаємоповязаних та взаємообумовлених наукових категорій;
- нерозривна єдність історичного і логічного в кожній категорії теоретичної системи. До К. Маркса факти економічної історії включались в теорію лише в ролі ілюстрації або, можливо, для перевірки результатів. Вони змішувалися з нею лише механічно. Впровадивши економічну історію в аргументацію, з допомогою якої обґрунтовувались теоретичні висновки, К.Марксстворив не механічну, а хімічну суміш і ставпершимекономістомвисокогорангу, який побачив і послідовно учив інших тому, як економічну теорію можна перетворити в економічний аналіз;
- матеріалістичне розуміння історії, її економічна інтерпретація з урахуванням діалектичного взаємозвязку продуктивних сил і виробничих відносин; учення про базис і надбудову. В суспільному виробництві свого життя, писав учений, люди вступають в певні, необхідні, від їх волі незалежні відносини виробничі відносини, які відповідають певному ступеню розвитку їх матеріальних продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин становить економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому підноситься юридична і політична надбудова і якому відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість. Відтак К.Маркс досліджував економіку як базисну самодостатню структуру, стверджуючи, що за всієї важливості надбудови матеріальне виробництво є незалежною змінною і не потребує залучення до аналізу позаекономічних явищ та процесів;
лінійна модель розвитку суспільства, аналіз його еволюції як закономірної зміни соціально-економічних формацій, в основі якої лежить суперечність розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. На певному ступені свого розвитку, писав К.Маркс, матеріальні продуктивні сили суспільства приходять у суперечність з наявними виробничими відносинами… всередині яких вони до цього часу розвивались. Із форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються в їх кайдани. Тоді наступає епоха соціальних революцій. Відтак, на думку вченого,… ні одна суспільна формація не гине раніше, ніж розвинуться всі продуктивні сили, для яких вона дає досить простору, а нові більш високі виробничі відносини ніколи не появляються раніше, ніж дозріють матеріальні умови їх існування в надрах самого старого суспільства;
підпорядкованість економічного дослідження ідеї неминучості загибелі капіталізму і заміни його новим, прогресивним суспільним устроєм комунізмом. Аналізуючи розвиток економічної суспільної формації як природно-історичний процес… та виокремивши… азіатський, античний, феодальний і буржуазний способи виробництва як прогресивні епохи економічної суспільної формації, К.Маркс був твердо переконаний, що буржуазною суспільною формацією завершується передісторія людського суспільства і на місце старого буржуазного суспільства з його класами і класовими суперечностями приходить асоціація, в якій вільний розвиток кожного є умовою розвитку всіх.
поділ суспільства на два антагоністичні класи (власників і позбавлених власності) і трактування класової боротьби як рушійної сили історії, засадної характеристики економічного розвитку, найвищим проявом якої є соціальна революція. Історія усіх до цього часу існуючих суспільств, писали К.Маркс та Ф.Енгельс, була історією боротьби класів. Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротше, гнобитель і пригноблений перебували у вічному антагонізмі один з одним, вели безперервну, то приховану, то явну боротьбу, яка зажди закінчувалася революційною перебудовою всієї суспільної побудови…. Визначаючи предметом політичної економії закони розвитку виробничих відносин, К.Маркс трактував економічну теорію як ідеологічну, партійну науку, яка відображає інтереси панівного класу. Таким чином, спрямована на обґрунтування всесвітньо-історичної місії пролетаріату, марксистська теорія з самого поч?/p>