Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
µографічного зазначення (ст. 160 ГК України; глава 5 ЦК України):
а) право на використання географічного зазначення мають лише субєкти господарювання, які виробляють товари (надають послуги), щодо яких здійснено ну реєстрацію відповідного географічного зазначення;
б) використанням географічного зазначення субєктом господарювання, застосування його на товарах, для яких зареєстровано це географічне зазначення, а також на упаковці; застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках тощо;
в) субєкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд з географічним зазначенням товару виробника не інакше як на підставі договору;
г) правова охорона географічного зазначення надається з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням;
щодо назви країни походження товару (ст. 161 ГК України):
а) вироби іноземного походження або у встановлених законодавством випадках їх упаковка, а також вироби вітчизняного виробництва чи їх упаковка, призначені для експорту, повинні містити інформацію про країну їх походження;
б)інформація про країну походження має знаходитися у доступному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, що відповідає встановленим вимогам;
в)забороняється використання субєктами господарювання напису (клейма) Виготовлено в Україні або аналогічного за змістом щодо товарів, які мають іноземне походження;
г)уповноважені органи державної влади контролюють дотримання зазначених вимог відповідно до закону;
щодо комерційної таємниці (ст. 162 ГК України; глава 46 ЦК України):
а) субєкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у звязку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності;
б)майновими правами на комерційну таємницю є: право на використання комерційної таємниці; виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці: інші права, встановлені законом;
в)строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності вищезазначених (в пункті а) умов;
г)особа, яка протиправно збирає, розголошує та/або використовує комерційну інформацію, що належить субєкту господарювання, зобовязана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до ст. 24 Закону Про захист від недобросовісної конкуренції; особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд;
д)у передбачених законом випадках органи державної влади зобовязані охороняти комерційну таємницю від недобросовісного використання.
2. Механізм комерціалізації інтелектуальної власності
Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності здійснюється на умовах її комерціалізації.
Механізм комерціалізації це відтворення руху інтелектуального капіталу з метою отримання продукту. Інтелектуальний капітал має два основних компоненти: людський капітал та інтелектуальні ресурси. Людський капітал чи інтелектуальна сила створюють інновації, і те, що можна описати й ідентифікувати, стає інтелектуальними ресурсами. Деякі інтелектуальні ресурси, звичайно ті, що мають більший комерційний потенціал, отримують правову охорону і стають інтелектуальною власністю. Господарська діяльність стає засобом реалізації економічних інтересів. Для того, щоб приватні інтереси (власника, інвестора) реалізовувалися у своїй сукупності (в інноваційному проекті), потрібно, щоб комерціалізація інтелектуальної власності давала власнику, інвестору надлишок доходу над їх витратами, тобто можливість збагачення. У цьому випадку інтелектуальний капітал у формі інтелектуальної власності набуває споживчих якостей.
З означених позицій слід зазначити, що інтелектуальний капітал набуває авансованої вартості у процесі господарської діяльності, тобто коли він створюється і використовується даним підприємством чи реалізується іншим підприємством (субєктом господарювання). Для того, щоб зрозуміти, звідки береться надлишок над авансованим капіталом, слід проаналізувати процеси, що здійснюються безпосередньо у процесі створення інтелектуального продукту, тобто це результат свідомих дій підприємця (власника,інвестора). В умовах господарської діяльності підприємство для створення інтелектуального продукту насамперед авансує кошти (інвестиції) для придбання (використання) необхідних факторів виробництва, тобто елементів постійного та змінного капіталу. Капітал (або інвестиції) тут виступає як виробничий капітал, функцією якого є створення інтелектуального продукту і додаткової вартості. Для одержання вартості і додаткової вартості у грошовій формі треба продати продукт капіталу. При цьому капітал набуває форми товарного капіталу, головною функцією якого є реалізація інтелектуального продукту і одержання додаткової вартості у грошовій ф