Взаємовідносини продуктивних сил і виробничих відносин
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?ність на матеріальні умови господарської діяльності.
У тривалій економічній еволюції "створення" ринку відбулося внаслідок пошуку людьми рішення споконвічної економічної дилеми: "рідкісні, обмежені ресурси - необмежені потреби людини в різноманітних благах". Напевно точніше було б сказати, що вихід на ринок був визначений самим економічним середовищем. Обмеженість ресурсів виступила однієї з причин суспільного поділу праці, спеціалізації галузей і видів людської діяльності. Сама сучасна економічна система є своєрідним продуктом усе зростаючих масштабів поділу праці і поглиблення спеціалізації. Проте успіхів у пошуках рішення проблеми "потреби-можливості" удалося домогтися далеко не усім.
Світовий досвід свідчить, що не завжди зародження і функціонування товарних відношень автоматично породжувало прогресивний розвиток товариства. Протягом тисячоріч процвітала торгівля в багатьох містах Середньої Азії, Ближнього Сходу, але більшість держав нині розташованих тут продовжують залишатися слаборозвиненими.
У докапіталістичних засобах виробництва товарні відношення грали підпорядкована роль - сприяли встановленню звязків між раніше ізольованими виробничими осередками (общинами, рабовласницькими латифундиями, феодальними маєтками і т.д.). Вони відчиняли додаткові можливості для розвитку виробництва і товариства в цілому. З розвитком торгівлі були повязані досягнення в мореплаванні, найбільші географічні відкриття.
Товарна економіка - це постійне прямування товарних мас у тому напрямку, де в них потребувають. Назустріч друг другу переміщаються споживчі продукти і капітальні товари виробничого призначення. Ці потоки стали швидко розширюватися в період розкладання феодального товариства. Можна підтверджувати, що капіталізм як особливий соціально-економічний устрій товариства виростив із товарного виробництва. Передумови для нього формувалися в процесі розвитки простого товарного господарства. Продукт приватної праці з конкретними витратами на його створення дорівнювався до суспільної праці через ринок і тим самим знаходив суспільне визнання. Той, кому вдавалося знизити індивідуальну вартість своєї продукції надавався у вигідному положенні й у порівнянні з іншими одержував додатковий прибуток. Інший, менше митецький, менше розторопний надавався в гіршому положенні й у кінцевому рахунку розорявся. Процес розшарування товаровиробників є обєктивною реальністю, він закономірний. І ця закономірність опукло виявляється в наших сьогоднішніх буднях.
У ході розвитку товарно-грошових відношень йшло первісне нагромадження капіталу, що по образному визначенню К. Маркса уписані в історію людства полумяніючою мовою вогню і меча. З однієї сторони накопичується капітал у руках визначених груп людей, з іншого боку - в особі знедолених формувався клас людей, що працюють по найманню. Основу капіталізму і складають приватна власність на засоби виробництва і праця юридично незалежних, вільних робітників, що не маючи у своєму распо-ряжении засобів виробництва, змушені продавати на ринку праці єдиний товар - свою спроможність до праці.
Товарне господарство при капіталізмі в такий спосіб розширюється, стає основною формою економічного життя. Товарні відношення тут пронизують усі сфери і функції суспільного господарства, а товар перетворюється, як писав К. Маркс, у його елементарну "клітинку". Властиві натуральному господарству прямі економічні звязки між виробництвом і споживанням: "виробництво - розподіл - споживання" заміняється при капіталізмі загальним опосередкованим звязком: "виробництво - обмін - споживання".
Висновки.
Вивчення соцiально-економiчних вiдносин дає змогу побачити, хто реально володiє засобами виробництва та фiнансами, привласнює їх, тобто в чиїх iнтересах вiдбувається розподiл вироблених продуктiв та послуг, i, нарештi, як i скiльки трудiвник працює на себе та iнших членiв суспiльства.
Виробничi вiдносини вiдповiдають iсторично певнiй формi власностi на засоби виробництва та дiалектичне взаємодiють з продуктивними силами.
Поняття - одне з. центральних у курсi економiчної теорiї. Власнiсть iснує на трьох рiвнях. Перший з них матерiально-натуральний (заводи, ферми, лiкарнi, навчальнi та науковi заклади тощо), другий- юридичний, коли йдеться про правове оформлення володiння, розпорядження ним та його використання, i третiй - полiтекономiчний, який вiдображає реальне, а не юридичне присвоєння результатiв економiчної дiяльностi. До органiзацiйно-економiчних форм власностi належать iндивiдуальна, колективна, державна тощо; до соцiально-економiчних - приватна, суспiльна (остання може бути мiсцевого, загальнодержавного i навiть загальносвiтового рiвня), змiшана. Кожна з них має свою сферу оптимального застосування. Загальним критерiєм ефективностi тiєї чи iншої форми власностi виступає мiра вiдчуження виробника вiд засобiв виробництва та його результатiв. У певному суспiльствi одна з форм власностi є панiвною. Вiдповiдно до неї складаються соцiально-економiчнi вiдносини.
Полiтекономiчний аспект економiчної теорiї охоплює також аналiз економiчних законiв та їх взаємодiї.
Органiзацiйно-економiчнi та соцiально-економiчнi виробничi вiдносини вiдтворюються постiйно в найрiзноманiтнiших формах i поєднаннях. Поняття, якi вiдображають в узагальненому виглядi умови економiчного життя суспiльства, називаються економiчними категорiями (наприклад, &l