Взаємовідносини підприємств з податковими органами

Информация - Экономика

Другие материалы по предмету Экономика

/p>

4. Непрямі податки

 

4.1 Податок на додану вартість

 

Одним з основних джерел формування Державного бюджету України є податок на додану вартість. На частку ПДВ у доходах Державного бюджету припадає близько 35%.

Податок на додану вартість один з основних непрямих податків в Україні. Сутність ПДВ полягає в тому, що він є частиною новоствореної вартості, яка стягується з покупців у вигляді цін на товари і послуги, що продаються (надаються) на кожному етапі їх виробництва і продажу.

Податок на додану вартість це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до ціни на товари, роботи, послуги, які їм продаються, а сплачується в бюджет продавцями цих товарів, робіт та послуг.

Відповідно до законів України платниками ПДВ є всі юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

Обєктом оподаткування при нарахуванні ПДВ є обороти з продажу продукції, товарів, виконання робіт і надання послуг. При цьому при продажу товарів обєктом оподаткування є обороти не лише з продажу товарів власного виробництва, а й купованих. При продажу робіт обєктом оподаткування є вартість виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних та інших робіт, у тому числі робіт, виконаних господарським способом. При продажу послуг обєктом оподаткування є вартість послуг, наданих автотранспортом, вантажно-розвантажувальних, звязку, побутових, рекламних та ін.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

 

4.2. Акцизний збір

 

Акцизний збір, так само як і ПДВ, є непрямим податком. Однак при формуванні ціни підакцизного товару, що продається, акцизний збір нараховується раніше, ніж ПДВ і сума нарахованого акцизу включається в оборот для обчислення ПДВ, тобто підакцизні товари оподатковуються двічі: перший раз акцизним збором, другий ПДВ.

Акцизний збір, так само як і ПДВ, включається в ціну товару, що продається, у вигляді надбавки. Суть акцизного збору як непрямого податку полягає в тому, що він встановлюється у вигляді надбавки до ціни на високорентабельні й монопольні товари, оплачується їх покупцями, сплачується в бюджет продавцями цих товарів.

Платниками акцизного збору є всі субєкти підприємницької діяльності, що виготовляють і реалізують або імпортують підакцизні товари, а також громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які ввозять (пересилають) підакцизні товари на митну територію України.

До підакцизних товарів віднесено:

  • бензини моторні;
  • дизельне пальне;
  • автомобілі;
  • тютюнові вироби;
  • ювелірні вироби;
  • спирт етиловий та алкогольні напої;
  • пиво солодове.

Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:

  • у твердих сумах з одиниці реалізованого товару;
  • за ставками у відсотках до обороту з продажу товарів.

Ставки акцизного збору встановлені у твердих сумах з одиниці товарів, що реалізовані. Ці ставки диференційовано залежно від якісних характеристик товару і визначено в гривнях (щодо тютюнових виробів) та в ЄВРО (щодо бензину, дистиляторів, пива, алкогольних напоїв).

Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що їх вироблено і реалізовано в Україні, сплачується у валюті України. При цьому використовується валютний (обмінний) курс Національного банку, що діяв на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару. Цей курс для обчислення ставок акцизного збору залишається незмінним протягом кварталу.

Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що імпортуються в Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку, який діяв на день подання митної декларації.

 

4.3 Мито

 

Мито є податком, який стягується з товарів, що переміщуються через мінний кордон країни. Це переміщення може бути повязане з ввезенням, вивезенням чи перевезенням транзитом товарів, транспортних засобів.

Платниками мита с фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється при перетині митного кордону.

Реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі імпортованих товарів. Проте при перетині митного кордону мито сплачує субєкт господарювання за власні оборотні кошти, що впливає на його фінансовий стан. На період від сплати прикордонного мита до реалізації споживачам імпортованих товарів відбувається відволікання (іммобілізація) оборотних коштів імпортерів.

Обєктом оподаткування є митна вартість товару, який переміщується через митний кордон.

Для визначення митної вартості імпортованого товару валюта, яка використовується при укладанні контракту, перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку на день подання митної декларації.

Використовуються два види ставок для вирахування суми мита:

  • у відсотках до митної вартості товарів, які пер є міняються через митну територію;
  • у грошовому вимірі на одиницю товару.

На підакци?/p>