Великі битви Великої Вітчизняної війни
Информация - История
Другие материалы по предмету История
? в оборонних боях за Сталінград, в контрнаступ і знищенні ворожого угруповання.
154-я морська стрілецька бригада (командир полковник А. І. Мальчевський) у липні 1942 в протягом двох тижнів утримувала натиск переважаючих сил противника, давши можливість нашим військам переправитися через Дон, знищила до 3500 ворожих солдатів і офіцерів, багато бойової техніки. У серпні - вересні під час оборонних боїв на підступах до Сталінграда бригада знищила 1120 ворожих солдатів і офіцерів, 13 такий, 7 гармат, придушила 7 артилерійських батарей. З жовтня 1942 року по 27 січня 1943 бригада вела бойові дії з ліквідації сталінградського угруповання противника, знищила понад 800 взяла в полон більше 500 солдатів і офіцерів противника, захопила велику кількість зброї, техніки і боєприпасів.
За успішні бойові дії 66-а і 154 а стрілецькі бригади в березні 1943 року були перетворені в 11-у і 15-у гвардійські стрілецькі бригади.
Наприкінці вересня безсмертний подвиг здійснив моряк-тіхоокеанец М.А. Панікахи. Вісімсот вісімдесят третього полк стрілецької дивізії 62-ї армії, в якому він служив, обороняв позиції в Заводському селищі Сталінграда. 60 ворожих танків прорвалися на цю ділянку. М. Панікахи під вогнем противника підбіг до одного з танків і підпалив його пляшкою з горючою сумішшю. Другий танк пішов прямо на бійця. Кулі розбили пляшку, яку він підняв, щоб метнути у танк. Червонофлотець охоплений вогнем, кинувся на танк і запалив його. Героя з почестями поховали недалеко від заводу Червоний Жовтень.
Відважно билися в Сталінграді 92-а стрілецька бригада, сформована з моряків Північного і Червонопрапорного Балтійського флоту, 27 - а гвардійська стрілецька дивізія, яка успадкувала бойові традиції 75-й морський стрілецької бригади, що обороняла Москви.
Всьому народу відоме імя снайпера-тіхоокеанца старшини 1-ї статті В.Г. Зайцева, бійця 284-ї стрілецької дивізії 62-ї армії, що знищила понад 200 гітлерівців. Йому належать слова, що стали девізом сталінградців: За Волгою для нас землі немає!.
Відрізнялася стійкістю в обороні міста і 86-а гвардійська стрілецька дивізія, в якій було 3764 моряка. Бронебійник червонофлотець І.М. Каплунов 20 грудня при відбитті атаки підбив 9 ворожих танків. Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Всі моряки, що брали участь у Сталінградській битві, внесли гідний внесок у розгром німецько-фашистських військ, продовжили славні бойові традиції Російського Військово-Морського Флоту. Для нагородження захисників Сталінграда Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 грудня 1942 була заснована медаль За оборону Сталінграда, а самому місту 1 травня 1945 присвоєно почесне звання Місто - герой. 8 травня 1965 Волгоград був нагороджений орденом Леніна і медаллю "Золота Зірка".
Перемога в Сталінградській битві ознаменувала собою корінний перелом у Великій Вітчизняній воїна і зробила величезний вплив на подальший хід другої світової війни.
Стратегічна ініціатива остаточно перейшла до Радянським Збройним Силам, були створені умови для розгортання загального наступу і вигнання німецько-фашистських загарбників з окупованих територій нашої Батьківщини, незмірно зріс авторитет Радянського Союзу і його Збройних Сил.
Поразка під Сталінградом підірвало довіру до фашистської Німеччини її сателітів. Японія була змушена утриматися від військових дій проти СРСР, Туреччина постаралася зберегти нейтралітет.
Перемога під Сталінградом явилася вирішальним фактором зміцнення антигітлерівської коаліції. Поневолені фашистською Німеччиною народи Європи, повіривши у швидке звільнення, активізували боротьбу проти окупантів, ширився Рух опору.
Список літератури
1. Війна і політика, 1939-1941 / Відп. ред. А.О. Чубарян. М., 2004.
2. Волкогонов Д. Тріумф і трагедія. Політичний портрет Сталіна. М., 2003.
3. Друга світова війна. Дискусії. Основні тенденції. Результати досліджень. Збірник статей. М., 2007.
4. Карпов В.В. Маршал Жуков, його соратники і противники в роки війни. М: Військова література, 2006.
5. Політичні партії Росії: історія та сучасність. - М.: "Російська політична енциклопедія" (РОССПЕН), 2000.
6. Режим особистої влади Сталіна. До історії формування. Збірник статей. М., 2004.