Вбирна здатність, кислотність і лужність ґрунтів

Информация - Сельское хозяйство

Другие материалы по предмету Сельское хозяйство

°кріплюється, вони бідні на поживні елементи, не містять хлоридів, сульфатів, карбонатів, їх грантова маса погано оструктурена. Отже, ступінь кислотності ґрунтів є важливим показником під час оцінки генетичної і виробничої якості ґрунту.

За величиною рН ґрунти поділяють на сім агровиробничних груп (таблиця 2).

 

Таблиця 2

Агровиробничі групи ґрунтів за величиною рН

рНГрупа грунтівТип ґрунтів 8,5СильнолужніСодові солонці, солончаки

Кожна агровиробнича група потребує певних меліоративних заходів. Для нейтралізації надлишкової кислотності проводять вапнування ґрунтів. Дозу вапна розраховують за гідролітичною кислотністю орного горизонту. Внесена доза вапна має повністю нейтралізувати увібрані Н+ і AL3+. Якщо 20-сантиметровий шар ґрунту має щільність 1.3 г/см3, його маса на площі 1 га становитиме 2600т. Встановлено, що для нейтралізації 1 г-екв гідролітичної кислотності на 100 г ґрунту на 1 га слід вносити 1.3 т СаСО3. Проте в грунт вносять не повну дозу вапна, а певну її частину залежно від біологічних особливостей культурних рослин.

 

7. Лужність ґрунтів

 

Лужна реакція ґрунтових розчинів може бути зумовлена різними сполуками: карбонатами, гідрокарбонатами хлоридами і сульфатами лужних і лужноземельних металів, гуматами натрію, силікатами та іншими сполуками. Основну роль при цьому відіграють гідролітично лужні солі слабких кислот, а саме: карбонати натрію і калію, карбонати кальцію і магнію.

Розрізняють актуальну (активну) і потенціальну лужність.

Актуальна лужність зумовлена наявністю в ґрунтовому розчині гідролітично лужних солей, під час дисоціації яких утворюється значна кількість гідроксильних іонів. Лужність ґрунту визначають титруванням водної витяжки в присутності різних індикаторів і виражають в міліграм-еквівалентах на 100г ґрунту.

Потенціальна лужність проявляється у ґрунтах, які містять увібраний натрій. При дії на грунт вугільною кислотою увібраний ГВК натрій зміщується іонами Н+. В ґрунтовому розчині утворюється сода, яка підвищує лужну реакцію:

 

Висока лужність несприятлива для росту і розвитку більшості сільськогосподарських рослин. Лужні ґрунти мають низьку родючість, несприятливі фізичні властивості і хімічний склад. Вони, як правило, тверді, зцементовані, безструктурні, у вологому стані вязкі, липкі, водонепроникні.

Меліорація лужних ґрунтів проводиться внесенням гіпсу (гіпсування) та інших солей (кальцієва селітра сульфат заліза), піритні недогарки). При цьому відбувається заміщення обмінного натрію на кальцій.

 

 

Сульфат натрію, який при цьому утворюється, потрібно вимити прісною водою в нижні горизонти. При внесенні гіпсу також відбувається нейтралізація соди, яка є найшкідливішою сполукою в засолених грунтах.

 

+

 

Содові солончаки доцільно меліорувати сірчаною кислотою (кислування).

 

 

 

Література

 

  1. Ковриго В.П., Кауричев И.С. Почвоведение с основами геологии. М.: Колос, 2000. 416 с.
  2. Добровольский В.В. География почв с основами почвоведения. М.: ВЛАДОС, 1999. 384 с.
  3. Чорний І.Б. Географія грунтів з основами ґрунтознавства: Навч. посібник. К.: Вища школа, 1995. 240 с.
  4. Лозе Ж., Матье К. Толковый словарь по почвоведению: Пер. с франц. М.: Мир, 1998. 398 с.
  5. Атлас почв Украинской ССР / Под ред. Н.К.Крупского, Н.И. Полупана. К.: Урожай, 1979.
  6. Веденичев П.Ф. Зкмельные ресурсы Украинской ССР и их хозяйственное использование. К.: Наукова думка 1979.
  7. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. К.: Либідь, 1993. 300 с.
  8. Білявський Г.О., Фурдуй Н.С. Практикум із загальної екології. К.: Либідь, 1997.
  9. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. Львів: Новий світ, 2003. 248 с.
  10. Лабораторний та польовий практикум з екології / Під. ред. В.П. Замостяна, та Я.П. Дідуха. Київ: Фітосоціоцентр, 2000. 216 с.
  11. Перельман А.И. Геохимия биосферы. М.: Наука, 1973. 168 с.
  12. Якушова А.Ф., Хаин В.Е., Славин В.И. Общая геология. М.: Изд. МГУ, 1988. 448 с.