Ватикан - держава без податкiв
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
укцii, виробленоi полiграфiчноi промисловiстю, а також отримання значних доходiв вiд туризму. Крiм того, Ватикан чеканить власнi монети i випускаСФ власнi марки (у 2005 папське держава заробила на продажi своiх поштових марок надзвичайно велику суму - 4,5 млн СФвро. ).
Традицiйно найрiдкiснiшими i найдорожчими вважаються марки з написом "вакантний Престол" - вони випускаються пiсля смертi одного Папи i до обрання нового i дiйснi тiльки в цей перiод.
Поштовi марки мiста-держави Ватикан в основному купуються колекцiонерами, iх рiдко наклеюють на конверти та листiвки. Крiм марок, Святий Престол випускаСФ i власнi монети (ранiше це були лiри, а зараз - СФвро). Цi грошi також майже не використовуються як платiжнi засоби - практично всi монети стають здобиччю нумiзматiв.
Крiм власностi i величезних пожертв вiруючих джерелом доходiв Католицькоi церкви СФ i надходження з бюджетiв тих краiн, з якими у Ватикану укладено конкордат - угода про особливий статус католицизму. Такi угоди були у Ватикану з фашистською РЖталiСФю та нацистською Нiмеччиною. Тiльки в 1943 роцi Kirchensteuer, або церковний податок, принiс у скарбницю Ватикану $ 100 млн. , а тато в цей чаiiлком лояльно ставився до гiтлерiвськоi агресii проти решти свiту.
Згiдно з офiцiйними даними Ватикану, протягом 2000-2003 рр. . бюджет папського престолу, головного адмiнiстративного органу католицькоi церкви, залишався дефiцитним. Таку ж сумну картину являСФ собою i бюджет держави Ватикан, який за традицiСФю складаСФться окремо вiд бюджету папського престолу.
Однак економiка Святого Престолу за 2005 р. продемонструвала позитивну динамiку з балансом в 9,7 мiльйонiв СФвро, що в три рази перевищило результат 2004 року. Це найзначнiше досягнення за останнi 8 рокiв. Це стало можливим завдяки правильному проведення фiнансовоi дiяльностi, кращою конюнктурi фiнансових ринкiв.
Пожертвування, що надiйшли для допомоги Папi в його апостольськоi мiсii, а також зiбранi в рамках iнiцiативи Петров грiш, в 2005 роцi склали суму в 59 млн. доларiв - майже на 15% бiльше, нiж у 2004 роцi.
Ватикан не маСФ податковоi системи i почав публiкувати данi про свiй бюджет тiльки в 1998 р. Взагалi Ватикан мало повiдомляСФ про розмiри своiх капiталiв, мабуть, дотримуючись думки папи Павла VI: "Церква не тiльки повинна бути бiдною, але й виглядати такий". У Середнi, та й бiльш пiзнi столiття за розголошення цифри доходiв папськоi скарбницi винному загрожувало вiдлучення вiд церкви. Вiдома iсторiя, коли Лоренцо, скарбник Папи Сикста II, в 258 роцi вiддав перевагу померти пiд тортурами, нiж повiдомити iмператору Валерiановi джерела церковних доходiв. За це вiн був згодом возведений у святi i до цього дня вшановуСФться як духовний покровитель ватиканських фiнансистiв. Таким чином, загальна сума доходiв ретельно ховаСФться, проте вiдомо, що в 2000 роцi вони тiльки в США склали $ 7, 5 млрд. , по всьому свiту ця цифра наближаСФться до $ 100 млрд. щорiчно. Вартiсть папського майна в США давно перевищила $ 50 млрд. , а у свiтi - $ 500 мiльярдiв.
Вiдносини iталiйськоi держави з Римо-католицькою церквою регулюються спецiальними угодами - Латеранський конкордат, пiдписаним главою iталiйського уряду Муссолiнi i статс-секретарем Святого престолу кардиналом Гаспаррi вiд iменi Папи в 1929 роцi. Згiдно з цим документом, пiдтвердженому в новiтнiй час, церква не СФ економiчним субСФктом i тому жодних податкiв державi не платить. Навпаки, держава в РЖталii, так само, як у Нiмеччинi та низцi iнших краiн РДвропи, фактично субсидуСФ дiяльнiсть церкви. По тому першому конкордат фашистський уряд безпосередньо брала на себе зобовязання виплачувати платню священикам. Проте в текст угод, оновлений в 1984 роцi, була введена нова, бiльш сучасна система: кошти на потреби церкви надходять безпосередньо вiд вiруючих через спецiальний податок вiсiм на тисячу. Тобто держава перераховуСФ церкви частину коштiв, зiбраних в якостi прибуткового податку з фiзичних осiб, ця частка була визначена як вiсiм з кожноi тисячi зароблених лiр, що складаСФ 0,8 вiдсотка вiд розмiру особистого доходу.
РЖсторiя цього податку нараховуСФ близько двох столiть, спочатку церковний збiр отримав назви грошик святого Петра. Католики, i не тiльки в РЖталii, справляли це пожертвування 29 червня - в церковне свято Святих апостолiв Петра i Павла. Вiдзначимо, що зараз церква фiнансуСФться не за рахунок добровiльних пожертвувань (це, зрозумiло, вiтаСФться), а саме за державний рахунок, оскiльки вiдрахування йдуть вiд суми прибуткового податку, який громадяни платять у будь-якому випадку. Платник податкiв маСФ право, заповнивши анкету, вказати, який саме конфесii слiд направити його грошi. Якщо людина з якоiсь причини не хоче, щоб його кошти йшли на церкву, то вiн може вказати в якостi одержувача держава. Бiльшiсть iталiйцiв традицiйно вважають себе католиками. Тому основна частина суми восьми з тисячi перераховуСФться католицькоi церкви.
У 2002 роцi, наприклад, РЖталiйська СФпископальна конференцiя (вища нацiональна церковна iнстанцiя) отримала з держбюджету 908 млн. СФвро. На другому мiii серед одержувачiв стоiть сама держава (13 вiдсоткiв), потiм йдуть протестантськi конфесii та СФврейська громада. При цьому в списку конфесiй, якi мають право на отримання церковного податку, православна церква не значиться.
Проте основну частину доходiв Ватикану становлять вiдрахування, якi щорiчно направляють Святому престолу католицькi СФпархii рiзних краiн. Деякi з них, в першу чергу в США, традицiйно мають в своСФму розпорядженнi солiдни?/p>