Ярославський іконопис XVII століття
Контрольная работа - Культура и искусство
Другие контрольные работы по предмету Культура и искусство
?осконалював багатовікову схему "образу в житії", зумів виробити свою оригінальну композицію для таких зображень.
Сама рання робота художника - ікона "Василь Великий в сорока двох клеймах житія". Вона датована 1674 роком. Композиція її вирішена ще цілком традиційно, але вже з властивою усім іншим творам майстра пишнотою. Василь Великий представлений на нейтральному світлому блакитнувато-зеленому фоні, одягненим в "багатоцінні ризи". Над головою святого зображена Трійця Новозаветная, якій поклоняються Богоматір, Іоанн Предтеча і ангели, предводительствуємі архангелами Михайлом і Гавриїлом. По сторонах золотого німба, що оточує голову Василя, розташовані характерні для мистецтва бароко картушіВ них золотою вязью написано імя святого. На цій сильно витягнутій у висоту іконі художник помістив по верхньому і нижньому краю дошки два ряди клейм.
Житійні ікони
Кращий свій твір - ікону "Ілля Пророк в двадцяти шести клеймах житія" Семен Спиридонов Холмогорец написав в 1678 році - в рік висунення на місце царського дарованого ізографа. Ця ікона по праву має бути названа не лише шедевром майстра, але і усьому російському іконопису другої половини 17 віків. Мабуть, подібне значення твору надавав і сам художник, що замислив його зразком "свободи іконної уяви", як свідоцтво, що підтверджує справедливість високої оцінки, даної його творчості кращими ізографами царської Збройової палати.
Уперше на цій іконі Семен Спиридонов вводить в композицію центральної частини житійной ікони золоту візерунчасту арку на тонких фігурних колонках. Такі арки стали надалі характерним елементом декорировки средників і на інших творах майстра.
Композиційне рішення ікони "Ілля Пророк" відрізняється чіткістю. Строго розмежовується средник, рамка з текстом, ряди клейм. Клейма не зливаються один з одним, а відокремлені одне від іншого досить широкими смужками золотих фонів. Але не дивлячись на відособленість кожної з перерахованих деталей, при розгляді ікони видали усе здається обєднаним в одне ціле і служить розкішним обрамленням центрального зображення в среднику. Живописне рішення ікон Спиридонова так прекрасно, що їх ніколи не декорували металевими окладами, вінцями і цитатами, навіть коли через століття живопис потемнів, коли фарби образів під оліфою стали не такими яскравими.
Придивлявшись до кращих творіння майстра - датованим житійним іконам, можна помітити, що Холмогорец завжди з великою майстерністю писав не великі фігури в средниках, а дрібні в клеймах. Його істинним покликанням була мініатюра. У цьому виді живопису він був визнаним авторитетом, і мало хто з сучасних художникові майстрів навіть серед ярославських іконописців другої половини 17 віків міг змагатися з ним в умінні малювати крихітні фігурки людей, будувати хитромудрі архітектурні композиції, вигадувати на тексти житий святих різноманітні сцени в клеймах ікон.
Семен Спиридонов писав житійні ікони, склад клейм яких не змінювався століттями, і образу, житійні цикли яких доводилося розробляти майже уперше. До останніх його робіт належать ікони Василя Великого і Іоанна златоуста. Василь і Іоанн - батьки церкви, укладачі літургії були найвищими авторитетами в питаннях віри.
Люди в клеймах спиридоновських ікон стрункі і витончені. Усі вони одягнені в нарядний барвистий одяг: в традиційні іконописні хітони і гиматії, в росіяни костюми 16-17 віків, у військові обладунки у стилі барокко. Маленькі чоловічки не ступають по землі, а як би парять над нею, торкаючись її ноками ніг. Пози і жести людей вишукано благородні, позбавлені суєтності. На відміну від ярославських художників, що прагнули представити людей такими, що біжать, бурхливо жестикулюють, зображувати дію у момент найвищої напруги, Семен Спиридонов віддавав перевагу сценам, що розвиваються в повільному ритмі.
Друга половина 17 віків була для староруської людини часом глибоких змін буквально в усіх сторонах життя. У царювання Олексія Михайловича закладаються основи російського феодального абсолютизму. У другій половині 17 віків в Росії створюється латинська і грецька школи. Люди тих років сперечаються не лише про питання віри, але і про багато інших предметів. Російський народ з цікавістю і цікавістю залучається до культури країн Європи, дивується побуту іноземців, що живуть в Москві і Ярославлі, але бояться заводити з ними дружні стосунки.
Світогляд російського художника був виключно релігійним, темою його творів завжди були сюжети християнської міфології. Але невірно думати, що російські майстри не могли у рамках цих тим виявити сюжети, що звучали сучасно, дозволяли відобразити характерні явища того часу. Справжні художники уміли відгукнутися на події, що відбувалися при їх житті, наситити традиційне іконне зображення темами і мотивами, цікавими і зрозумілими широкому кругу сучасників. Наприклад в одному з клейм ікони "Богоматір з немовлям на троні" зображена облога міста Константинополя військовими кораблями. За кріпосною червоною цегляною стіною, укріпленою гостроверхими вежами, в міському соборі городяни і священнослужителі волають з благанням до ікони Богоматері Одигитрии і просять допомогти відбити ворога. Уперше на іконах Спиридонова в цій сцені зображені грізні військові судна, озброєні гарматами, жерла яких стирчать з відкритих квадратних люків. Показані різні типи кораблів, великих, середніх і малих. Але малюнок кожного судна, незалежно від його розмірів, вик?/p>