Буржуазні революції європейських країн
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?ядків.
Особливості революції втягнення в неї буржуазії, передової інтелігенції та народних мас в усіх її державах. Головна рушійна сила міські трудящі й селяни, які залишалися розєднаними.
2 етапи революції:
1. (січень- липень 1848) на чолі ліберальна буржуазія. Війна проти Австрії.
2. (листопад 1848- серпень 1849) на чолі представники революційної буржуазії, серед яких велику роль відіграли керівник організації "Молода Італія" Джузеппе Мадзіні та народний герой Джузеппе Гарібальді, який був вибраний в римський парламент, на першому ж засіданні, 5 лютого 1849 р., вніс пропозицію про проголошення республіки.
Революція зазнала поразки і цьому були свої причини:
- Слабкість пролетаріату, розєднаність та неорганізованість робітників і селян.
- Зрада революції ліберальною буржуазією та поміщиками.
Через це залишилися перешкоди на шляху утвердження в країні нових економічних відносин, прискореного економічного розвитку, досягнення національної незалежності.
Буржуазні революції в Австрії та Угорщині
Габсбурзька імперія була "клаптиковою". У своєму економічному розвитку вона значно відставала від інших європейських країн. Вона була за формою правління абсолютною монархією.
Причинами революції були:
- Існування кріпосного права, свавілля землевласників.
- 240 видів податків і повинностей.
- Велика нерівномірність економічного розвитку окремих частин держави (Чехія вже стала на шлях капіталістичного розвитку, а в Угорщині кріпосне право і свавілля землевласників).
- Придушення свободи слова, будь-якої вільної думки.
Досягнення революції в Австрії: скасування панщини, здобуття прав народного представництва, поступова ліквідація феодальної залежності селян, зростання робітничого руху.
Революцію в Габсбурзькій імперії закінчено не було, так як вона не повалила монархії, не знищила національний гніт. Вона стала Австро-Угорською монархією.
Висновок
Історичні долі європейських країн XVI- XVII ст. складалися по-різному. Перехід до нової цивілізації не призвів до якоїсь загальноєвропейської антифеодальної революції. У кожній окремо взятій країні боротьба нового зі старим залежала від ступеня готовності до перемін. На успіх чи поразку таких рухів впливали деякі економічні, соціальні й політичні фактори.
У Німеччині перший бій з феодалізмом закінчився поразкою. Розвиток капіталістичного способу виробництва був приречений на тривалий і болісний шлях.
Зовсім іншу ситуацію ми спостерігали в Нідерландській революції. Сміливість, рішучість буржуазії північних провінцій дало змогу домогтися перемоги у боротьбі з досить сильною феодальною Іспанією. Вже до середини XVII ст. Нідерланди вважалися загальноєвропейською "школою капіталізму".
В іншій історичній обстановці довелося діяти французькій буржуазії. Буржуазія зайняла позицію підтримки сильної, єдиної, централізованої держави. За це вона отримала покровительство абсолютизму, оскільки їй потрібні були єдність у країні, покровительство у сфері торгівлі,захист від свавілля дворянства.
Якщо Франція є країною "класичного феодалізму", то Англія "класичного капіталізму". Тут протягом XVI ст.. склалися сприятливі умови для розвитку промисловості, сільського господарства і торгівлі. Країна показала класичний приклад переходу від аграрно-ремісничої цивілізації до індустріальної. Революції в таких європейських країнах, як Італія та Австрія, Угорщина були неповними, незавершеними у звязку з неготовністю деяких класів до змін та боротьби. Капіталістичний розвиток в них був відкинутий в майбутнє.
Роль буржуазно-демократичних революцій у економічному розвитку країн Європи можна подати у вигляді таблиці:
Зміни у сільському господарствіЗміни у промисловостіЗміни у векторах торгівлі1. Значною мірою розвязано аграрне питання, наділивши селян невеликою кількістю землі.1. Революція Відкрила простір для розвитку капіталізму.1. Уряди приймають закони, спрямовані на розвиток промисловості й торгівлі зміцнення фінансів.2.Прискорено процес первісного нагромадження капіталу. Отже, зявилась можливість швидко розвинути суднобудівельні, суконні, полотняні, шовкові та інші мануфактури, створити підприємства з переробки продукції сільського господарства.2. Введення багатопільної системи в землеробстві, запровадження травосіяння, стійлового утримання худоби та збільшення її продуктивності,розширенням посівних площ.3. Уряди приймають закони, спрямовані на розвиток промисловості й торгівлі. Зростає обсяг виробництва продукції важкої промисловості. Створюються банки.2. Проголошено свободу торгівлі.3. Розвиток капіталістичного фермерства, впровадження більш досконалих знарядь праці, машин для обробітку землі, розширення внутрішнього ринку країни.4. Державна політика протекціонізму, яка
захищала промисловість від іноземної конкуренції.3. Країни Західної Європи активно проводили політику протекціонізму спрямовану на захист законами та правилами промисловості та внутрішнього ринку країн від проникнення на нього іноземних товарів. Для цього використовувалися перш за все високі ставки мита на ввіз товарів з-за кордону.4. Тенденція розвитку двох шляхів капіталізму в сільському господарстві: прусського та американського, причому американський шлях набув поширення і розвитку в країнах Західної Європи завдяки своїй ефективності та економічній зацікавленості виробник