Щоб тебе любили, спершу сам полюби, бо любов викликається любов’ю
Доклад - Философия
Другие доклады по предмету Философия
Філософи протягом тисячоліть міркували про закони людських взаємовідносин і з усіх правил виділили лише одне, і воно не нове. Це правило старе, як історія. Заратуштра в Персії вчив йому прихильників вогню 3000 років тому. Конфуцій проповідував його в Китаї двадцять чотири століття тому, засновник даосизму Лео Цзи навчав своїх учнів в долині Хагя Будда проповідував його на берегах священного Гангу за пять століть до Христа. Священні книги індуїзму навчали законам взаємовідносин за тисячу років до того, як Ісус почав проповідувати їх серед камяних холмів Іудеї.
Ісус підсумував його в єдиній думці ймовірно , найважливішій в світі: „Ставтесь до людей так, як би ви хотіли, щоб вони ставились до вас”. Ви хочете, щоб вас оцінили по-справжньому? Ви хочете отримати згоду тих, з ким намагаєтесь спілкуватися? Ви хочете, щоб вас поважали і любили? Ви хочете, щоб люди були щирими з вами? Тож спирайтесь на Золоте Правило і давайте людям те, що ви б хотіли отримати для себе. Наприклад, якщо ви бажаєте, щоб вас любили і поважали, саме так і вчиняйте з оточуючими вас людьми, адже це правило дійсне і справедливе для всіх людей.
Як? Де? Коли? Відповідь одна. Завжди і будь-де Неважливо якого ви віку, статусу чи наскільки відомі, головне те, що за допомогою цієї філософської думки ви зможете творити чудеса і змінювати ставлення до себе кожен день.
Великий український філософ і письменник Григорій Сковорода казав, що Любов це почуття не лише найсолодше і найприємніше, а й животворне. Тому людина без Любові однаково що позбавлена сонця, напівмертва. Слід відрізняти істину любов від удаваної. Не в матеріальному істинна любов, не в багатстві. Там, де переважають світські інтереси, де рушієм виступає бажання матеріальних благ, там немає істинної любові, там дух пригнічений плоттю й корисливістю. Сковорода навчає: ”Міцна і вічна любов виникає із спорідненості вічних душ, які зміцнюються їхньою доброчесністю. Доки людина поводиться чесно, „доти і любов зростає, подібно до того, як дерево непомітно з роками росте і само стає сильнішим. ніж смерть”. Різко виступаючи проти несправжньої любові, за єднаючи й оберігаючи любов, наш великий філософ і сьогодні запитує нас: „Що є огиднішим за любов вульгарну, удавану, і, навпаки, що є більш божественним, ніж любов християнська, тобто істинна?.. Хіба не любов усе поєднує, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
„Давати значить отримувати” закон Любові. У відповідності до нього ми, віддаючи іншим свою Любов, одночасно отримуємо те, що було віддано. Закон Любові формується на її перенасиченні, вона щодня буквально перенасичує нас, не має кінця, виходить з-за меж. Коли ми віддаємо іншим свою Любов, не ставлячи ніяких умов і не чекаючи нічого взамін, Любов в наших серцях збільшується. Тому, віддаючи свою Любов іншим, ми збагачуємо її запаси. таким чином Любов отримує кожен.
Любов, на думку Сковороди, не виникає між негідними, підступними людьми.” Щоб тебе любили, спершу сам полюби, бо „любов викликається любовю”. Хто любить, той і щасливий.
Щастя, за Сковородою, і в любові до природи, бо, пізнаючи природу і себе в ній, людина вповні зазнає почуттів захоплення і радості від сприйняття прекрасного.
Не може бути повного щастя без любові до рідного краю. Тож шукаймо щастя на своїй землі, а не за морями. Аби стати щасливішим, учить нас філософ, нещадно викорчовуй із себе скупість, марнолюбство, дух нетверезості, розкіш, честолюбство, страх перед смертю і духовні злидні. Основа нашого щасливого буття на землі здорова душа, бо з хворої душі виникають тілесні хвороби.
Сам же Григорій Савович Сковорода найвидатніша постать у культурному й літературному житті України ХVІІІ ст.. Великий народний мислитель, просвітитель і письменник, він у своїх творах розвивав цілий комплекс ідей, актуальних для свого часу, виражав передові погляди українського громадянства. Його багатогранна філософська й літературна творчість це остання ланка в перехідному періоді від давньої української літератури до нової.
Сковорода не був винахідником „філософії серця”, позаяк серце це старий, ще старозавітний, (тобто ще дохристиянський) біблійний термін, який означав тоді „розум”, ніби істинний „інтелект” людини. Це поняття символізує в Біблії сутність людської душі, яка визначає передовсім ступінь її віддаленості чи наближеності до Бога.
Саме з серцем повязані Віра, Надія та, нарешті, Любов, яку він називає "найвеличнішою" з чеснот. Моральні якості людини порівнюються філософом з якостями дорогоцінного каміння, де "сила терпіння схожа на діамант, цнотлива чистота на прозору зелень смарагда, Віра і любов Божа на вогняний рубін. Ці якості можуть бути тільки в чистому серці, тому мислитель вживає вислів "любов, або чистосердечність". Їй належать такі властивості, як "доброзичливість, незлобність, схильність, покірливість, нелицеміря, добронадійність, безпечність, задоволення, бадьорість". У такій любові, подібної "до чудового саду, що повний тихих вітрів, солодкодухмяних квітів та втіхи", відчувається "дихання" та "віяння" трансцендентного. Щоб цього досягти, людині потрібно пройти нелегкий шлях, вважає мислитель. Головне при цьому дотримуватись принципу "нічого над міру". "Надмірність породжує пересиченість, пересиченість нудьгу, нудьга ж душевний смуток, а хто хворіє на це, того не можна назвати здоровим" пише філософ.
У Новому Заповіті серце це символ не тільки душі, істинної людини, а й місця, де пе?/p>