Чорнi дiри
Информация - Авиация, Астрономия, Космонавтика
Другие материалы по предмету Авиация, Астрономия, Космонавтика
В·береження моменту кiлькостi руху. Подiбним же чином, якщо велика зiрка, розмiром з Сонце, стискаСФться до малого обсягу, то швидкiсть ii обертання стрiмко зростаСФ. Тому астрономи вважають, що нейтроннi зiрки дуже швидко обертаються, ймовiрно, швидше, нiж оборот за секунду.
Коли зiрка дуже велика, ii магнiтне поле розподiлено по багатьом мiльйонам квадратних кiлометрiв ii поверхнi. Напруженiсть магнiтного поля в усiх точках поверхнi досить невелика. Однак, вмираючи, зiрка зменшуСФться в розмiрах. То магнiтне поле, яке спочатку було розподiлено на великiй площi, зосереджуСФться на декiлькох сотнях квадратних кiлометрiв. При скороченнi площi, займаноi магнiтним полем, його напруженiсть теж стрiмко зростаСФ. Якби зiрка начебто Сонця стиснулася до розмiрiв нейтронноi зiрки, то напруженiсть ii магнiтного поля збiльшилася б приблизно в мiльярд разiв!
У астрономiв, якi обiймають проблемами нейтронних зiрок, СФ вагомi пiдстави вважати, що цi зiрки швидко обертаються навколо осi i володiють потужними магнiтними полями.
Не може iснувати нейтронних зiрок з масою бiльше приблизно 2,25 сонячноi! Вище цього критичноi межi тиск вироджених нейтронiв у свою чергу виявляСФться недостатнiм, щоб пiдтримати вмираючу зiрку.
Спостереження подвiйних зiрок свiдчать про те, що у Всесвiтi iснують зiрки з масами до 40 або 50 сонячних. Розрахунки процесiв еволюцii зiрок говорять про те, що масивнi зiрки старiють дуже швидко. Припустимо, що вмираюча масивна зiрка не викине все зайве речовина в космiчний простiр спалахнувши як найновiша, нехай тому, що залишилася вiд зiрки мертва серцевина володiСФ масою бiльше 3 сонячних мас. Така зiрка не може стати бiлим карликом, так як ii маса значно перевищуСФ межу Чандрасекара. Така зiрка не може стати i пульсаром, бо ii маса занадто велика, щоб ii могла витримати тиск виродженого нейтронного газу. Що вмираСФ зiрка, мертва серцевина якоi мiстить речовини бiльше 3 сонячних мас просто стаСФ менше i менше. Спрямована всередину нищiвного сила ваги мiльярдiв тонн речовини не може зустрiти гiдного опору. У мiру стиснення зiрки напруженiсть гравiтацiйного поля навколо неi стаСФ все бiльше. У ходi триваючого стиснення наростаСФ викривлення простору-часу. Нарештi, коли зiрка стиснеться до поперечника у кiлька кiлометрiв, простiр-час згорнеться i зiрка зникне, а те, що залишиться, називаСФться чорною дiрою.
Висновок
В останнi роки нашi уявлення про чорнi дiри помiтно змiнилися. Ще недавно цi обСФкти вважалися екзотичними. Тепер астрономи впевненi, що Всесвiт ряснiСФ чорними дiрами. За розрахунками вчених, iх не менше 400 мiльйонiв. Парадоксально, але факт: майже половина всього свiтла у Всесвiтi породжена самими похмурими космiчними обСФктами - чорними дiрами. Вони перетворюють речовину в енергiю свiтла ефективнiше, нiж будь-яка зiрка.
Однак механiзм колапсу разюче нагадуСФ схему формування чорноi дiри. Коли зiрка вигораСФ, ii руiни пiд дiСФю власноi ваги стискаються. На мiii зiрки утворюСФться неймовiрно щiльний обСФкт - чорна дiра. Навiть свiтло не повинно вирватися з ii надр. У той же час лише на ii прикладi можна вивчати процеси, якi передували Великого Вибуху i привели до народження нового Всесвiту. Чорна дiра - iх жива модель, що замiнюСФ космологам складнi математичнi формули, якими вони описують Великий Вибух.
Складнiшим стаСФ i уявлення про чорних дiрах. Астрономи навчилися розрiзняти в цих згустках мороку кiлька рiзновидiв:
* Мiнiатюрнi чорнi дiри дiаметром кiлька кiлометрiв; вони утворюються при колапсi зiрки, i iх маса незначно перевищуСФ масу Сонця;
* Чорнi дiри середнiх розмiрiв; вони утворюються при злиттi мiнiатюрних чорних дiрок, i iх маса в10 - 100 тисяч разiв перевищуСФ масу Сонця;
* Надмасивнi чорнi дiри, вони в мiльйони, а то i в мiльярди разiв важчi за Сонце; подiбнi прiрви розверзаються в центрi галактик.
Будь-яка чорна дiра здаСФться настiльки дивним обСФктом, що навiть уяви бракуСФ нам, коли ми намагаСФмося подумки зазирнути в ii надра, адже вона нi на що не схожа - нi на зiрки, нi на комети.
Список використовуваноi лiтератури
1. Вайнсберг С. Першi три хвилини. М.: Энергоиздат. 1981
2. Кауфман У. Космiчнi рубежi теорii вiдносностi. М.: Мiр.1981
3. Новiков РЖ.Д. Чорнi дiрки у Всесвiтi. М.: Знание. 1977
4. Новiков РЖ.Д. Енергетика чорних дiр. М.: Знание. 1986
5. Знання - сила / / Волков А. Прямуючи в чорну дiру. Б.м. - 2005. - № 4 С.19 - 25
6. Наука i життя / К. Чорнi дiри Б.М.