Чехословаччина. Незалежні Чеська і Словацька республіки
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
?ся на збройну інтервенцію у Чехословаччину. 21 серпня 1968 р. радянські війська, а також збройні сили інших держав - членів Організації Варшавського Договору увірвалися до ЧССР і окупували її. Празька весна, як назвали нетривалий період реформ, закінчилася. До влади прийшли відверті колабораціоністи, які були на послугах Москви. У 1969 р. першим секретарем ЦК КПЧ, а згодом і президентом республіки став партійний діяч із Словаччини Густав Гусак (з фаху кравецький підмайстер).
Настала доба реакції. Було проведено докорінну чистку КПЧ (з її лав виключили 1/4 членського складу), державного апарату, установ науки, культури й освіти, засобів масової інформації. Особливих гонінь зазнала інтелігенція. Дедалі посилювався централістичний характер держави. Щоправда, в жовтні 1968 р. прийнято конституційний закон про федеральний устрій країни, за яким ЧССР мала б перетворитися у федерацію двох республік - Чеської та Словацької, однак цей захід був радше декларативним, позбавленим реального змісту.
Внаслідок проведення реакційної нормалізації (так називали відновлення попередніх тоталітарних порядків) громадсько-політичне життя в країні на два десятиліття наче завмерло. Суспільні суперечності, які після розгрому Празької весни були приглушені, згодом знову почали виявлятися. В другій половині 70-х років активізується дисидентський рух. У 1977р. створено правозахисну організацію Хартія-77, серед засновників якої відзначався драматург Вацлав Гавел. Уряд спрямував проти дисидентського середовища поліцейські репресії, ставлячи метою не допустити його розростання.
4. ОКСАМИТОВА РЕВОЛЮЦІЯ 1989р. І РОЗПАД
ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ
Докорінні зміни, що розпочались у 1989 р. в Польщі та Угорщині, крах комуністичного режиму в НДР підштовхнули революційний вибух у Чехословаччині. Його детонатором став розгін міліцейськими підрозділами студентської демонстрації у Празі 17 листопада того ж року, що викликало обурення по всій країні. Всюди виникали антиурядові виступи, перетворившись на масовий народний рух, в якому брали участь сотні тисяч людей. Всенародне піднесення відзначалося витримкою, організованістю учасників, відсутністю насильницьких дій, що дало підставу характеризувати його як ніжну, оксамитову революцію. Виникло обєднання опозиційних угруповань - Громадський форум (ГФ) на чолі В. Гавелом. ГФ став фактичним центром руху. Майже одразу комуністична влада втратила контроль над ситуацією. Як і в сусідніх країнах, виявилося, що у тоталітарного режиму захисників, по суті, немає, що й зумовило його безперешкодний розвал. Одночасно перестала існувати в дотеперішньому вигляді і КПЧ.
Швидко пройшов демонтаж тоталітарної системи. Держава стала називатися Чеська і Словацька Федеративна Республіка (ЧСФР, Чехо-Словаччина). її президентом було обрано В. Гавела. У червні 1990 р. відбулися перші за кілька десятиліть вільні парламентські вибори. ГФ і його словацький аналог - обєднання
Громадськість проти насильства -провели майже половину депутатів до Федеральних зборів. Новий чехословацький уряд розпочав економічну реформу, основою якого був курс на приватизацію, конверто-ваність валюти (крони), лібералізацію цін. На відміну від Польщі, реформа не передбачала заходів шокової терапії. Тоді ж було прийнято закон про землю, який повертав земельну власність та інше майно, експропрійовані комуністичним режимом, колишнім власникам або їхнім спадкоємцям. Економічне становище федерації складалося порівняно сприятливо, хоч, звичай-Вацлав Гавел но> небезпроблемно. У 1991 р. завершено виведення з території Чехо-Словаччини підрозділів радянської армії, що перебували тут від 1968 р.
Між тим у політичному житті ЧСФР дедалі більшої сили набували відцентрові тенденції. У 1992 р. словацькі лідери почали вимагати перетворення Чехо-Словацької федерації на конфедерацію або навіть на ефемерну унію двох фактично самостійних держав. На ці домагання чеські політичні діячі твердо відповіли: або збереження федерації в тому її вигляді, що склався після краху комуністичного режиму, або розлучення. Словаки врешті-решт прийняли другий варіант. У результаті переговорів з представниками Чехії було ухвалено взаємопогоджене рішення: від 1 січня 1993 р. ЧСФР припиняє існування, натомість проголошуються дві незалежні держави - Чеська Республіка і Словацька Республіка.
Кілька місяців, що залишилися до початку незалежного життя, обидві республіки використали на взаємне розмежування і влаштування своїх внутрішніх проблем. Розлучення відбувалося в чітко виражених цивілізованих формах. Зокрема, полюбовно, пропорційно кількості населення (2:1) було поділено спільне майно, спільні кошти. Прийнято конституції Словацької та Чеської Республік.
З 1993 р. почалося роздільне існування двох держав. Обох їх було прийнято до ООН та інших міжнародних організацій. Президентом Чехії було обрано Вацлава Гавела (1998 р. переобраний на наступний строк), Словаччини - Міхала Ковача. Політичне становище Чехії від самого початку відзначалося більшою стабільністю. На парламентських виборах здебільшого вела перед і формувала уряд Чеська соціал-демократична партія (ЧСДП). її основним конкурентом виступала Громадянська демократична партія (ГДП) правоцентристського спрямування. Президентом Чехії після закінчення у 2003 р. повноважень В. Гавела було обрано лідера соціал-демократів Вацлава Клауса. У 2002 р. відбулись останні з