Geum.ru

Ціннісна природа культуротворення

Курсовой проект - Культура и искусство

Другие курсовые по предмету Культура и искусство

ності зумовлюються традиціями, соціальними умовами і власним вибором: орієнтація на саму себе, орієнтація на суспільство і орієнтація на потойбічний світ ось три основні типи ціннісних орієнтацій, що створюють зміст життя.

Творче прагнення до мети, що уявляється саме для людини важливою як результат глибоко відчутних потреб, бажань і обдарування, приносить щастя і успіх, тому що в такому випадку людина функціонує цілеспрямовано так, як їй визначено природою.

Суворим, безжалісним вчителем може виявитись повсякденне життя. Успіх супроводжує успіх. Люди навчаються на власних помилках, успіхах, тобто на досвіді в житті, що придає людині впевненості у власних силах і хисті при вирішенні чергового завдання або проблеми.

Вироблення адекватного, реалістичного уявлення про себе ніби наділяє людину підвищеним хистом, новими талантами, буквально перетворюючи невдачі в успіхи. Образ власного Я визначає рамки можливостей людини, впливає на поведінку людини. Психологія образу власного Я впливає на концепцію позитивного мислення, яке може давати різні результати в різних випадках.

В сучасних умовах на рубежі ХХІ ст. викривлення істинних цінностей дуже помітно: користь розуміється як споживацтво, добро стає престижністю, творчість вироджується в імітацію, моду, а свобода в свавілля. Суспільними цінностями людини стає престижне споживання. Така логіка ціннісних орієнтацій робить життя людини важким, нестерпним.

Проблема співвідношення моральних цінностей людини з тенденціями соціально-економічного розвитку суспільства завжди одна з найважливіших. Бурхливий розвиток людства у всіх проявах його життєдіяльності може потягнути за собою радикальну перебудову всієї системи людських цінностей. Цінності зумовлені соціальними відносинами, звязками, природними нахилами людини, потребою в самозбереженні і самореалізації.

Моральний ідеал виникає в свідомості людини якрезультат оцінки життя, відбору з усіх життєвих вражень того що близьке її інтересам, що сприяє досягненню мети. І людина не просто проявляє своє ставлення до життя, а визначає ступінь важливості, корисності, обовязковості і привабливості тих якостей і властивостей людських відносин, що включаються в ідеал. В ідеал особи входять ті якості, що схвалюються людиною, способом життя, характером іншої людини, бажанням бути схожою на неї, наслідувати її приклад, прагнути виробити такі якості в собі. І це буде шлях морального розвитку, самовираження за обраним ідеалом.

Для цього необхідно бути впевненим і відданим ідеалам, повинна бути присутня сила волі, потрібно прагнути виховувати себе, активно ставитись до життя, треба боротися, перемагати, мучитися, страждати, трудитися, досягати успіхів, не заспокоюватися тобто дійсно жити.

В людському житті найголовніше не свобода, головним є звязок з людьми, почуття потреби людям, вміти ставити себе на місце іншої людини. Доброта до людей це означає уміти ставити себе на місце іншої людини. Уміти жити її болем, думками, допомогти їй так, як допоміг би собі, без благодійності, а природно, всіма силами.

Мета життя і моральний ідеал допомагають формувати уявлення про бажаний спосіб життя. “Все, що робиш, роби добре”. Це ідеал. Розумова діяльність, що спроектувалася в майбутнє, повинна стати метою діяльності, а ідеал стає обовязковістю, робить всю систему поведінки людини надійнішою.

 

 

Список використаної літератури

 

  1. Амельченко Н. Міф та нація переплетення філософського та політичного дискурсів // Філософська думка. 2003. - №6. с.50 76.
  2. Араб-Оглы Э.А. Европейская цивилизация и общечеловеческие ценности // Вопросы философии. 1990. - №8. с.10-13.
  3. Афанасьев М.С. Социальные ценности и ценностная ориентация личности. М., 1990.
  4. Бакиров В.С. Ценностное сознание. Х., 1985. 224с.
  5. Бакрадзе А.Т. Ідеал людяності і цінності людського життя // Філософська думка. 1989. - №2. с.17-23.
  6. Бердяєв Н.А. Самопознание. М.: Просвещение, 1991. 445с.
  7. Бердяєв Н.А. Смысл истории. Приложение: Воля к жизни и воля к культуре. М.: Мисль, 1990. 176с.
  8. Бердяєв Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. М., 1989.
  9. Блюмкин В.А. Мир моральных ценностей. М., 1981. с.4-36.
  10. Бом Д. Наука и духовность: необходимость изменений в культуре // Человек. 1993. - №1.
  11. Бэкхерст Д. Культура, нормативность и жизнь разума // Вопросы философии. 1999. - №9. с.159-178.
  12. Дзундза А.І. к.ф. м.н., доцент (Донецький національний університет, м.Донецьк) До питання сутності феномену культури як умови формування особистості майбутнього фахівця // Вісник УДУВГП: розділ: “Педагогіка”: “Сучасні технології навчання: проблеми та перспективи”. Збірник наукових праць, ч.1 Рівне: УДУВГП, 2003.
  13. Диспут про толерантність // Філософська і соціологічна думка. 1994. - №11 12. с.208-218.
  14. Дробницкий О.Г. Понятие морали. М., 1974. с.358-361.
  15. Здравомыслов А.Г. Потребности. Інтересы. Ценности. М., 1986. 221с.
  16. Злобин Н.С. Культура и общественный прогресс. М.: Наука, 1980.
  17. Золотухина-Аболина Е.В. О специфике высших духовных ценностей // Философские науки. 1987. - №1 с.11-18.
  18. Іщенко Ю.А. Толерантність, як філософське-світоглядна проблема // Філософська і соціологічна думка. 1981. - №4.
  19. Крымский С.Б. Контуры духовности: новые контексты идентификации // Вопросы философии. 1992. - №12. с.21-29.
  20. Кримський С.Б. Цінносно-смисловий універсум як предметне поле філософії: // Філософська і соціологічна думка. 1996. №3-4. с.102-117.
  21. Кэмпбелл Дж. Свобода и сообщество // Вопросы философии. 1992. - №12.
  22. Лісовий В. “Культура” і “ц