Хiмiчнi засоби гiгiСФни i косметика
Информация - Химия
Другие материалы по предмету Химия
фект, а й тривала та сприятлива внутрiшня дiя, спрямована проти процесу старiння. До складу сучасних косметичних засобiв входять натуральнi продукти з бiологiчною активною дiСФю, зокрема мед, маточне бджолине молочко, квiтковий пилок, вiтамiни, гормони, природний рослинний сiк, тонiзуючi препарат, екстракти трав. Цi речовини стимулюють процеси вiдновлення, якi вiдбуваються в шкiрi.
Розроблено засоби догляду за волоссям : шампунi, рiдини для змiцнення волосся i вiд лупи, барвники, креми тощо.
Сучасна косметологiя як частина медицини займаСФться розробкою гiгiСФнiчних заходiв щодо догляду за шкiрою, волоссям, порожниною рота.
Сучасна косметика рухаСФться вперед, використовуючи новiтнi технологii, i досягла такого розмаiття, що ми часто не можемо як слiд розiбратися у такiй великiй кiлькостi продукцii.
. Ароматичнi речовини
У давнину iснував культ косметики i гiгiСФни тiла. Уже на раннiх стадiях розвитку цивiлiзацii в РДгиптi знали i широко використовували ефiрнi олii та парфуми, гiгiСФнiчнi й косметичнi засоби для натирання тiла та фарби для обличчя. У краiнах Середземномор'я та на Сходi парфумернi засоби виготовлялися з квiтiв: лiлiй,iрисiв,нарцисiв,майорану,троянд.
Давнi римляни, щоб створити в житлах приСФмний запах, натирали столи м'ятою а стiни i пiдлогу окроплювали водною настоянкою.
Багато вiкiв тому араби вже знали рiзнi способи духмяних речовин iз рослин, видiлень тварин. Торговцi в парфумерних лавках схiдних базарiв пропонували великий вибiр духмяних речовин.
Ароматичнi речовини мiстяться в рослинах у виглядi маленьких краплин в особливих клiтинах. Вони зустрiчаються у квiтах, листi, шкiрках плодiв а iнодi навiть у деревинi. РЗх називають ефiрними олiями. Цi олii не мають нiчого спiльного зi звичайними рослинними олiями : соняшниковою, кукурудзяною, тобто рiдкими жирами. Вони СФ сумiшшю ароматизованих органiчних речовин найрiзноманiтнiших типiв.
Трояндова олiя-найдухмянiша з ефiрних олiй.
РЗРЗ почали добувати ще в Х ст.. Подрiбненi пелюстки обробляли водяною парою i з них вичавлювали олiю, добуваючи таким чином бiльше половини вмiсту олii. Спосiб виявився настiльки вдалим, що ним користуються i досi. Щоб видiлити 1 л олii, потрiбно переробити до 2 т пелюсток, тому i цiна такого продукту надзвичайно висока. Ефiрнi олii зазвичай погано розчиняються у водi, але легко розчиняються в спиртi, тому вiн застосовуСФться в парфумернiй промисловостi як розчинник. Найцiннiшi ароматичнi речовини з квiтiв одержують, розмiщуючи в закритiй камерi на дротянiй сiтцi почергово шари твердого жиру i частин рослини. Через деякий час квiти замiняють на новi, щоб жир насичався ефiрною олiСФю. Потiм цей концентрат поставляють на парфумернi фабрики, де ефiрнi олii видiляють iз жиру спиртом.
Трояндову олiю використовують i для виготовлення лiкарських засобiв.
Але минув час, коли для добування кiлькох кiлограмiв трояндовоi олii потрiбно було зiбрати i переробити тонни пелюсток. Сьогоднi за допомогою хiмii можна одержати чудовi ароматичнi речовини з новими вiдтiнками запаху у великих кiлькостях i значно дешевше.
Деревина кедра i сандалового дерева, листя лаванди, м'яти, геранi, фiалковий корiнь i корiнь iмбиру також СФ сировиною для парфумерii.
Широке застосування знайшов мускус, який з давнiх-давен добували iз залоз самцiв кабарги. Серед iнших ароматичних речовин мускуiiниться здатнiстю зберiгати запах парфумiв, навiть якщо вiн доданий у них у дуже малих дозах. Так, в одному з мiст РЖрану вiдвiдувачiв i досi дивуСФ незвичайним запахом мечеть, побудована кiлька столiть тому. За переказами, в розчин, що скрiплюСФ каменi, було додано мускус.
. Мило
Мило було вiдоме людинi ще в VI ст. до н.е., коли фiнiкiйцi навчилися варити його з козячого жиру i деревного попелу. Першi письмовi згадки про мило в СФвропейських краiнах зустрiчаються у Плiнiя Старшого(РЖ ст. н.е.).Про цiннiсть мила як очищувального засобу висловлювався Гален. Про професiю миловара вперше згадував близько в 358 р. Теодор Приiiанус.
Розвитку миловарiння сприяла наявнiсть сировинних джерел. Наприклад, марсельська миловарна промисловiсть, вiдома з епохи раннього середньовiччя, мала у своСФму розпорядженнi маслинову олiю i соду. Маслинову олiю(ii називають ще прованською) одержують простим
Пресуванням плодiв маслинових дерев, Французьким миловарам дозволялося працювати тiльки з ароматичними олiями з Провансу. Олiю, яку одержували пiсля перших двох пресувань, вживали з харчовою метою, а пiсля третього-використовували для переробки на мило. Марсельське мило було предметом торгiвлi венецiанському милу лише в XIV ст.. Крiм Францii, миловарiння в РДвропi розвивалося в РЖталii, Грецii, РЖспанii, на Кiпрi, тобто в районах, де росли маслиновi дерева. Що ж являСФ собою мило сьогоднi?
Це натрiСФвi або калiСФвi солi вищих жирних кислот, ароматизованi парфумерною композицiСФю, безбарвнi або кольоровi. Для виготовлення мила використовують натуральнi жири i синтетичнi жирнi кислоти, луги, кориснi добавки, ароматизатори, барвники.
Для покращення властивостей мила до його складу вводять рiзнi кориснi добавки, Натрiй силiкат, наприклад, покращуСФ мийнi властивостi, запобiгаю згiркненню кислот, сприяСФ збереженню кольору при зберiганнi мила, пiдвищуСФ його твердiсть. Канiфоль i кислоти пiдвищують стiйкiсть мила до розмокання, сприяють виникненню стiйкоi пiни.
Дитяче мило виготовляють з додаванням ланолiну i борноi кислоти. Ланолiн пом'якш?/p>