Характеристика узагальнюючих праць з історії Польщі 1980-2000 рр.
Статья - История
Другие статьи по предмету История
Характеристика узагальнюючих праць з історії Польщі 19802000 рр.
Після повалення комуністичної влади в 1989р. в польському суспільстві відбувається корінна переоцінка цінностей, складається новий моральний та інтелектуальний клімат. В політичному житті Польщі звертання до історії стало однією з форм ідейного заперечення періоду панування тоталітарних режимів. Дослідники отримали змогу працювати із раніше секретними архівними матеріалами. В Історичній науці запанував плюралізм методологій та думок. Слід зазначити, що до марксистської методології радянського зразка ставлення негативне. Найбільшу критику викликають принципи класового підходу, партійності, формаційна теорія. Відбулися зміни в організації наукових досліджень. Замість інституту соціалістичних країн Польської академії наук створено інститут політичних наук.
В проблематиці досліджень важливе значення надається питанням, повязаним з приходом комуністів до влади, а також історії комуністичної партії, ролі Комінтерну в її історичній долі. Про це йдеться в праці Кімека Комуністи, Польща, Сталін. 19181939 рр. Стверджується, що прихід комуністів до влади після другої світової війни відбувся завдяки вирішальній ролі зовнішнього фактору позиції СРСР. Вивчається репресивна політика комуністичної влади наприкінці 40-х -50-х рр.
Велика увага приділяється проблемам відновлення незалежності в 1918р., режиму санації, особі Ю.Пілсудського.
В працях Е. Дурачінського, К.Леопольда, П.М.Лізевіца лише з позитивного боку висвітлюється діяльність Армії Крайової в роки другої світової війни, особливо її сутички з радянськими військами, з нових позицій подано матеріали про суд над командуванням АК в червні 1945р. Радикального переосмислювання зазнає тема відносин з Росіею - СРСР, зокрема проблеми поділів Польщі наприкінці ХVШ ст., повстань в XIX ст., російської революції 1917р., та відновлення незалежності, польсько-радянської війни 1920р., відносин в міжвоєнний період, долі польських офіцерів після 1939р. (Катинь) тощо. В працях Кепінського, М. Тарчіньського, С. Камінського, П.Заремби, С.Станевича, Ч.Мадярчика та інших роль Росії в цих подіях оцінюється лише негативно. Сучасні польські дослідники прагнуть висвітлювати національну історію на європейському тлі.
Однією із перших узагальнюючих праць з історії Польщі після отримання нею незалежності стала робота Н. Давіса. Згодом в 1995р. у Варшаві видано популярний нарис Історії Польщі автори ДибковськаА., ЖаринМ., ЖаринЯ., російською мовою. Робота Аліції Дибковської, Мавгожати і Яна Жаріна знайомить з історією Польщі протягом багатьох століть від часів давно минулих, легендарних до наших днів. Історична панорама, накреслена на сторінках цієї книги, відтворює лише контури подій. Адже в одному невеликому томі просто неможливо дати вичерпний опис багатої історії поляків, а вже тим більше показати її на широкому тлі світової історії. Автори за потребою обмежилися лише згадкою найважливіших проблем з минулого Європи і побіжно торкнулися історії її сусідів, що тісно переплітається з долею Польщі. Книга розбита на розділи, відповідно з датами, що мали переломне значення для польського народу і держави.
На зїзді в Римі навесні 1990-го року виникла ініціатива паралельного опрацювання історії чотирьох країн Польщі, України, Литви і Білорусії. Було вирішено, що автори та редакційний комітет тісно співпрацюватимуть, щоб якомога більшою мірою врахувати різні точки зору, щоразу в широкій порівняльній перспективі. При цьому автори не мали на меті уніфікацію поглядів. Кожен автор і редактор мав свою точку зору. Окремі підходи випливали з традицій історіографії чотирьох країн, викликаючи щоразу полеміку з ними і породжуючи нові пропозиції, рішення, гіпотези.
Історію Польщі в трьох послідовних томах в опрацюванні Єжи Клочовського (Середньовіччя), Анджея Сулими Камінського (Нова доба), а також Ганни Дильонгової (ХІХ-ХХ ст.), автори хотіли розглядати насамперед як пропозицію для наукових дебатів і роздумів та дискусій в найширших колах осіб, що цікавляться історією нашої країни й суспільства. Ця пропозиція викристалізувалась як результат багаторічної співпраці з білоруськими, литовськими, українськими колегами і відтак значною мірою стосується взаємин цих народів.
Українською мовою видана праця Г. Дильонгової. Книжка має предметом історію країни і суспільства впродовж двох важких і складних сторіч, від втрати незалежності наприкінці XVIII ст. до її здобуття знову 1989р. Від попередньої історіографії книжка відрізняється тим, що охоплює разом XIX і XX ст. Якщо не рахувати праць, присвячених цілій історії Польщі, історики зосереджувалися зазвичай на окремих епохах: XIX сторіччя, міжвоєнна доба, Друга світова війна, Народна Польща.
Відмінність становить також широке, як на попередню практику, охоплення церковної й релігійної проблематики, виділене для кожного періоду в окремих розділах. Це стосується не лише Католицької церкви, а й інших Церков і віросповідань, попри те, що вони охоплювали лише кілька відсотків поляків. Адже йдеться про національні меншини, що становлять уже значний відсоток населення, а на східних теренах Речі Посполитої навіть більшість. З цими завданнями повязано також становище євреїв, що є окремою групою, яка налічує близько 10 відсотків усього населення, але не інтегрована з рештою суспільства, хоча кількасот років живе серед поляків. З цієї причини польсько-єврейські взаємини відігравали важливу роль у житт?/p>