Характеристика Державного архітектурно-історичного заповідника "Софійський музей"
Статья - Культура и искусство
Другие статьи по предмету Культура и искусство
? зображень: перший, що трактує євангельські легенди, другий біблійні легенди і третій житійний, присвячений головним чином „чудесами” покровителів князівського роду святим Георгію, Ганні та архангелів Михаїлу. Розпис Київської Софії читається зліва направо і зверху вниз, як книга. На склепіннях собору були зображені сцени з легендарного життя Христа: „Різдво,” „Стрітення”, „Преображення” та інші, які до наших днів не дійшли. Під склепінням, в за коморах, збереглися сцени з пізніших євангельських подій: „Суд над Христом”, „Розпяття” тощо. Нижче, на стінах, сцени з євангельських легенд після „воскресіння” Христа: „Зішестя в пекло”, „Увірування Фоми” та інші. З цього циклу найцікавіша композиція „Послання учнів на проповідь”, що натякає на недавнє прийняття християнства на Русі. Всі постаті композиції виконано приблизно в одному масштабі, лише Христос більший за інші. Композиції майстерно вписані в площині півциркульних закомар та ділянки стін. Фрески виконували першокласні досвідчені митці, про що свідчать чіткий рисунок, стримана, але тонко підібрана гама.
В оздобленні давньоруських храмів Х-ХІ ст. значну роль відіграє різьбярство. Давньоруські скульптори „камяносечці”, розробляли орнаментальний рельєф, архітектурні деталі та оздоби, що прикрашали християнські храми й князівські палаци. В цих видах оздоблення давньоруські майстри досягли високої досконалості.
Для різьбленого оздоблення монументальних споруд у Київській Русі вживали два матеріали мармур та рожевий шифер. Мармуру на Русі не було, його привозили здебільшого з острова Проконнесу в Мармуровому морі, де в той час знаходився відомий на весь світ центр по видобуванню та обробленню мармуру. З Проконнесу привозили і готові вироби з мармуру колони, капітелі. Мабуть, з Проконнесу везли на Русь і мармурові саркофаги, в тому числі відомий саркофаг Ярослава Мудрого, що стоїть у Софійському соборі. Різьблені проконнеські мармурові вироби служили взірцями для київських майстрів, які спеціалізувалися на іншому, суто руському матеріалі овруцькому рожевому шифері. Під Овручем здавна зводилися численні майстерні по виготовленню з шиферу різноманітних виробів. Рожевий шифер добре колеться на плити й прекрасно ріжеться. Це чудовий матеріал для підлог, карнизів, парапетів, вівтарних перегородок, що їх ставили в ті часи замість іконостасів.
Винятково цікаві орнаменти на шиферних плитах київського Софіївського собору, що утворюють парапети другого поверху. Кілька їх ще й досі збереглося. Кожна плита окрема композиція. Основний орнаментальний мотив це плетиво, вписане в кола та ромби. В колах розетки, о нагадують стародавні словянські сонячні знаки, стилізовані квіти, вінки. Над портретом дочок Ярослава плита, в центрі якої геральдична фігура орла. На плитах, що відгороджують південну аркаду, бачимо то дрібний сітчастий орнамент, то вишуканий візерунок з плетива, то перевиту стрічками решітку з зображеннями раків та риб карасів, пліток, лящів, окунів. Антропоморфні мотиви в розкішному різьбленому вбранні Київської Софії відсутні.
В цілому даний архітектурний комплекс цікавий, самобутній і потребує глибокого подальшого дослідження і пошани.
Використана література
1. Археологія Української РСР. К.: Наукова думка, 1975. С. 399-401.
2. Асєєв Ю.С. Мистецтво Стародавньої Русі. К.: Мистецтво, 1963.
3. Івакін Г.Ю. Оповіді про Стародавній Київ. К.: Радянська школа, 1982. С.61-70.
4. Красильний М.Й. Софійський заповідник у Києві. К.: Держбудвидав УРСР, 1960.
5. Лазарев В.Н . Мозаики Софии Киевской. М.: Искусство, 1960.
6. Логвин Г.Н. Софія Київська. К.: Мистецтво, 1971.