Функції цитати, як одного із засобів організації художнього простору тексту (на прикладі твору Л.Н. Большакова "Повернення Григорія Вінського")
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
де Л.Большакова по різних шляхах пошуку відомостей. Отже, це стимулює розвиток сюжетної тканини, створюючи один за одним кроки до істини. Перенесення цитат до нової часо-просторової реальності призводить до їх трансформації в новому хронотопі. Перед науковцем відкриваються все нові горизонти дослідницького пошуку: На початку 1771-го Вінський оселився в одній із казарм першої роти. Першої це за його ж хвилинним...спогадом. Значить, там, де тепер у Петербурзі вулиця 1-ша Червоноармейська [4, 177].
Цитування відбувається в чотирьох напрямках: цитування документів; цитування читача; цитування Г.Вінського; цитування автора самим себе.
Цитата - одна з форм діалогу з чужим словом, швидше властивий науковій, публіцистичній чи офіційно-діловій мові. Іноді цитати зливаються з думками автора, набуваючи невласно-прямого різновиду передачі чужого мовлення: Книжки важили для нього багато вже тоді. Читачем Вінський став з юнацтва. Це, зрозуміло, ані трохи не зменшує ролі й значення читання у зрілі роки. А все ж був він тоді юнаком, ... недосвідченим, столичне життя його, провінціала, захопило, і став Григорій мати витрати, не даючи ради власному гаманцю [4, 185]. Або, вивчаючи супровідні документи до монументального архіву, Л.Большаков знаходить коментар до подій О.М.Тургенєва, який одним з перших двісті років тому зміг гідно поцінувати працю Г.Вінського: Біограф, здається, довів свій рукопис до 19-го сторіччя, але головне життя в 18-м... Така думка О.М.Тургенєва першого, хто написав про Г.Вінського в пресі, хто оцінив його працю гідно [4, 24].
Надмірна документалізація і белетризація оповіді, що досягається насиченим цитуванням, може порушити структурну тканину оповіді і змусить читача засумніватися в достовірності поданого матеріалу. Коли герой у приватній розмові висловлюється цитатами із власних статей або публічних виступів,..читач не вірить у правду того, що він говорить. Набагато кращі цитати відверті, ніж подібним чином залишені без лапок [6, 353].
Про надлишкову насиченість оповіді цитатами у Большакова помічає Е.Н.Горелікова-Голенко: Один із суттєвих недоліків роботи, - надмірна виспренність, розлогий склад. Багато невиправданих повторів, не вповні зручна для сприйняття звичка пропускати дієслова, перетворювати фразу на оклик [2, 3]. Проте далі дослідниця дає коментар: Але це стиль автора. Повернення... не тільки докладний звіт про те, як проходили пошуки рукопису, але й спроба познайомити читача з думками Г.Вінського [2, 3]. Отже, перенасиченість цитатним матеріалом у автора виправдана. Цитати у Л.Большакова жорстко й органічно структуровані і насправді є результатом докладного продуманих кроків. Дослідник на самому початку занотовує: Вони, ці сторінки, написані давно. Потім, пізніше, узнати вдалося набагато більше, і жодна загадка не була за відповідь. Проте ніяких поправок вносити до першопочаткового тексту не хочу хай буде сам читач моїм супутником і товаришем на шляхах пізнання, шукає (і знаходить) відгадки разом зі мною [4, 6].
Таке розлоге цитування має, на нашу думку, три основні причини: по-перше, цитування записок Г.Вінського створює особливе часо-просторове тло, на якому будується повіствування; по-друге, цитати дозволяють привернути увагу до певних моментів, ситуацій, вони є ніби лупою, за допомогою якої автор розглядає проблеми; по-третє, цитати допомога в переконанні того, що пошук здійснюється у правильному напрямку. Цитування свідчить про те, що автор йшов до своїх кроків у роздумах і міркуваннях.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кристева Ю. Бахтин, слово, диалог и роман // Диалог. Карнавал. Хронотоп. Витебск, 1994. Вып. № 4.
2. Гореликова-Голенко Е.Н. Рецензия на книгу Л.Н.Большакова Возвращение Григория Винского // Отечественные записки. 2001. - № 5.
3.Тартаковский А.Г. Русская мемуаристика XVIII первой четверти XIX века. М., 1991.
4. Большаков Л.Н. Возвращение Григория Винского. Оренбург, 1999.
5. Вересаев В. Пушкин в жизни. М., 1963.
6. Акимова А. История и биография // Прометей. М., 1960. Т. І.
7. Затонский Д. Роман и документ // Вопросы литературы. 1987. № 12.
8. БахтинМ.М. Слово в романе // Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М., 1975.