Geum.ru

Боротьба патриціїв і плебеїв

Информация - История

Другие материалы по предмету История

лися до Рима.

  • Фюстель де Куланж вважав культ предків головною особливістю античного міста. Коли община складалася з фамілій, в основі яких був домашній культ, унаслідок різних причин зявився новий суспільний прошарок, позбавлений культу і домашнього вогнища, який і склав стан плебеїв.
  • Е. Мейєр пояснював поділ римського суспільства результатом економічної диференціації римського суспільства.
  • Іне бачив у плебеях колишніх клієнтів, які належали до туземного населення і після завоювання знаходились в кріпосній залежності від патриціїв, а потім отримали звільнення.
  • Куно вважав патриціїв нащадками етруських завойовників, а плебеїв корінним латинським населенням.

    • Усі ці теорії мають спільний недолік: кожна з них спирається лише на один варіант традиції, ігноруючи інші, і підкреслює лише одну сторону явища. А, між іншим, утворення римських станів було процесом надзвичайно складним і багатостороннім. Це відобразилося і в традиції, породжуючи її суперечливість. Але ця суперечливість пояснюється тим, що різні джерела відображають різні стадії формування станів.

    Враховуючи цю обставину та залучаючи інші категорії джерел, можна спробувати побудувати комплексну теорію походження римських станів, яка буде правильнішою. Патриції, які справді були корінними жителями, являли собою повноцінний римський народ(populus Romanus), утворений шляхом синойкізму двох общин:латинської і сабінської. Вони жили родоплемінним ладом, спільно володіли землею, підкорялися батьківському праву, мали своїх клієнтів. Плебеї загалом відрізнялися від клієнтів, хоча чимало з них самі були клієнтами патриціїв. Клієнтела була приватною залежністю, тоді як плебеї державними клієнтами. Вони перебували поза родовою організацією патриціїв, тобто не належали до римського народу, не мали доступу до общинної землі(ager publicus) і зберігали пережитки матріархату.

    Пережитки матріархату у плебеїв засвідчують, що в плебейському суспільстві був сильним етруський елемент. Традиція дозволяє стверджувати, що у Римі жило багато емігрантів, частина з яких могла пробитися в ряди корінних громадян і навіть досягти високих вершин у римській общині (Тарквінії), але більшість залишалася на правах іноземців, яких община не приймала.

    Із часом стиралися протиріччя між громадянами та іноземцями, латино-сабінами й етрусками, але посилювалося інше протиріччя: патриції з корінних громадян перетворювалися у замкнуту групу знаті, яка протистояла широкій масі плебеїв.

    Таким чином, оцінюючи походження плебеїв, слід зазначити, що завоювання, без сумніву, відіграло провідну роль в утворенні плебсу, римський господарський лад не був настільки розвинений, щоб це утворення було результатом економічного розшарування, а в традиції не залишилось ніяких згадок про те, що плебеї нащадки кріпосних клієнтів.

    Розорення плебеїв почалося ще в царський період. Ослаблені постійними війнами, плебеї, які не мали достатніх земельних наділів і робочих рук, потрапляли у боргову кабалу до патриціїв. З юридичної точки зору кабала (mancipium) відрізнялася від рабства, хоча закабалений іноді міг перебувати в гірших умовах, ніж раб.

    Однак, не зважаючи на розорення значної частити плебсу, цей стан все ж представляв могутню соціальну силу, з якою патриції не могли рахуватися. Завдяки постійно зростаючій чисельності плебеїв, своїй військовій виправі і озброєнню, вони стали силою, яка загрожувала римському народу. Починаються виступи проти патриціїв з вимогами:

    1. Допуск до общинних земель, обмеження патриціанського землеволодіння, тобто вирішення аграрного питання;
    2. Знищення боргової кабали та обмеження боргових процентів;
    3. Участь у народниз зборах, обрання на всі державні посади, тобто надання політичних прав.

    Ця боротьба розпочалася з середини VI ст. до н.е. і завершилася лише на початку ІІІ ст. до н.е., поділяючись на три етапи:

    1. Середина УІ ст. 494р. до н.е. від реформи Сервія Туллія до введення посади народного трибуна
    2. 494 444 рр. до н.е. від введення трибунату до законів Канулея.
    3. 90-ті рр.. ІУ ст. 287р. до н.е. від руху боржників Манлія і законів Ліцинія-Секстія до плебісциту Гортензія.

     

    2. Реформа Сервія Туллія

     

    Потужний удар родової організації патриціїв було завдано в середині VI століття до н.е. реформою Сервія Тулія, шостого рекса по римській історичній традиції. Вона проводилася як військова реформа, однак соціальні наслідки її вийшли далеко за межі тільки військової справи, надавши вирішальне значення в освіті давньоримського держави.

    Спочатку римське військо було переважно патриціанських. Плебеї не входили до військової організації. Виникло невідповідність між населенням Риму і кількістю виставляються ним воїнів. А загарбницька політика вимагала збільшення військ і витрат на ведення воєн.

    Необхідність залучення до військової служби плебеїв стала очевидною. Тому все населення Риму - було розділено по майновому цензу на 5 розрядів, кожен з яких був зобовязаний виставити певну кількість військових підрозділів - центурій.

    РозрядиК-кість виставлених центурійМайновий цензв югерахв ассах180Від 20100.00022020-1575.00032015-2050.00042015-525.000530Менше 511.000

    Так виглядала центральна організація в залежності від майнового цензу.

    Крім цих центурій, були ще 18 центурій вершників з найбагатших римлян, а цензом понад 100.000 асів (з них шість виключно патриціанських), а також пять не збр?/p>