Geum.ru

Формування системи сімейної медицини в Україні

Контрольная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение

Другие контрольные работы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение

стика, своєчасність інформування пацієнта, а також прийняття профілактичних заходів найважливіші складові елементи щоденної роботи сімейного лікаря і медичної сестри. Тільки у сімейного лікаря є умотивована потреба по-справжньому займатися профілактикою в процесі повсякденної роботи із своїми пацієнтами і членами їх сімей [4, с. 163]. Пояснюється це не тільки тим, що сімейний лікар краще за інших вузькоспеціалізованих колег знає своїх пацієнтів і шкідливі для здоровя обставини їх життя, але й тим, що тільки сімейний лікар безпосередньо зацікавлений у зниженні захворюваності прикріпленого населення.

Сімейний лікар частіше за інших спеціалістів має використовувати раціональну як з медичної, так і з економічної точки зору обґрунтовану тактику, по відношенню до необхідних лабораторних та інструментальних методів дослідження та рекомендувати необхідність застосування спеціалізованих технологій лікування.

Інтеграція нових знань і вмінь у постійний процес надання медичної допомоги людині від народження до завершення її життєвого шляху підвищує якість сімейної медичної практики. При цьому пацієнти виграють від більш цілісного підходу до їх здоровя і ширших можливостей щодо отримання своєчасної адекватної допомоги на місцевому рівні.

Сімейну лікувальну практику слід розглядати як таку, що забезпечує тривалу опіку, спостереження за здоровям громадянина і всіх членів його сімї незалежно від характеру хвороби, стану органів і систем організму в усі періоди життя людини.

Сімейна медицина, безперечно, не просто має право на існування, вона є єдиною запорукою підвищення якості надання медичної допомоги населенню, авторитету і соціального статусу лікаря, який вирішив присвятити свою професійну діяльність саме цій галузі охорони здоровя. Сімейна медицина - це медицина майбутнього у вітчизняній охороні здоровя. Завдання та обовязки лiкаря загальної практики - сiмейного лiкаря:

  1. Керується чинним законодавством України про охорону здоровя та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоровя, організацію медико-санітарної допомоги.
  2. Здійснює динамічне спостереження за станом здоровя кожного члена сімї з проведенням необхідного обстеження і оздоровлення за індивідуальним планом.
  3. Застосовує сучасні методи діагностики, лікування та реабілітації пацієнтів.
  4. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів.
  5. Організовує у разі потреби консультації інших спеціалістів і госпіталізацію пацієнтів.
  6. Здійснює нагляд за хворими. Надає невідкладну медичну допомогу на догоспітальному етапі.
  7. Виконує загальні види лікарських маніпуляцій.
  8. Проводить профілактичну роботу по виявленню ранніх та прихованих форм захворювання і факторів ризику, імунопрофілактику захворювань, експертизу тимчасової втрати працездатності пацієнтів.
  9. Організовує медико-соціальну і побутову допомогу одиноким, людям похилого віку, інвалідам та хронічним хворим.
  10. Надає консультативну допомогу сімям з питань: планування сімї, етики, психології, гігієни, соціальних аспектів сімейного життя, виховання дітей, підготовки їх до дитячих дошкільних закладів, шкіл та профорієнтації.
  11. Веде активну роботу щодо поширення медичних знань серед населення, пропаганди здорового способу життя, запобігання захворювань.
  12. Планує роботу та проводить аналіз її результатів.
  13. Веде лікарську документацію.
  14. Дотримується принципів медичної деонтології.
  15. Постійно удосконалює свій професійний рівень [4, с. 167-168].

Повинен знати:

  1. основи чинного законодавства про охорону здоровя та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоровя;
  2. основи соціальної гігієни, організації охорони здоровя, медичної психології та економіки відповідно до задач управління охороною здоровя населення свого регіону;
  3. основи загальнотеоретичних дисциплін в обсязі, необхідному для вирішення професійних задач;
  4. анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дорослих, дітей та осіб старшого віку;
  5. особливості розвитку дітей та підлітків;
  6. перебіг захворювань залежно від статі та віку;
  7. сучасну класифікацію хвороб;
  8. сучасні методи профілактики, діагностики та лікування захворювань органів дихання, травлення та системи виділення, ендокринної системи та обміну речовин, шкіри, органів зору, ЛОР-органів, інфекційних, неврологічних та психічних захворювань у дорослих та дітей;
  9. основи медичної генетики;
  10. питання асептики та антисептики;
  11. методи протиепідемічного захисту населення;
  12. основи реанімації;
  13. клініку, діагностику та принципи лікування невідкладних станів;
  14. фармако-, дієто-, фізіо- та курортотерапію;
  15. немедикаментозні методи лікування та профілактики;
  16. фактори ризику виникнення найбільш поширених захворювань;
  17. методи визначення тимчасової і стійкої непрацездатності, організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; основи медичної, професійної, соціальної та сімейної реабілітації;
  18. основи медичної інформатики;
  19. форми і методи санітарноосвітньої роботи;
  20. правила оформлення медичної документації;
  21. передові інформаційні та Iнтернет технології;
  22. сучасну наукову літературу та науково-практичну періодику за фахом, методи її аналізу та узагальнення.