Формування людськоi особистостi пiд впливом бiологiчних факторiв
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?м мозком, нiколи навiть не стане подобою особистостi. Вiдомий випадок, коли в РЖндii в 1920 роцi були знайденi двi дiвчинки, що жили у вовчiй зграi, молодша швидко вмерла, а старша (ii назвали Камалой), якiй було 6-7 рокiв, прожила бiльше 10 рокiв. Преса повiдомляла ще про декiлька подiбних випадки: один хлопчик був виявлений знову в РЖндi i знову серед вовкiв i два хлопчика виявленi в Африцi у зграi мавп. Очевидно, дiти були викраденi тваринами, але залишенi в живих. В усiх цих випадках спостерiгалася та сама картина: дiти не вмiли нi стояти, нi ходити, але швидко пересувалися на четвереньках чи спритно лазили по деревах; не володiли мовою i не могли вимовляти членороздiльнi звуки; вiдмовлялися вiд людськоi iжi, харчувалися сирим мясом, дикими рослинами, жуками ; воду хлебтали, зривали iз себе одяг, кусалися, вили, спали на пiдлозi.
Досвiд соцiальноi iзоляцii людського iндивiда доводить те, що особистiсть розвиваСФться не просто шляхом автоматичного розгортання природних задаткiв. Вивчення сприйняття подiбними iндивiдами себе як окремоi iстоти в навколишньому свiтi показало, що вони не мають власного "Я", тому що в них цiлком вiдсутнСФ уявлення про себе як про вiдособлену, окрему iстоту в рядi iнших подiбних iм iстот. Тим бiльше такi iндивiди не можуть сприймати свою вiдмiннiсть i подiбнiсть з iншими iндивiдами. У даному випадку людська iстота не може вважатися особистiстю.
У кожноi народженоi дитини СФ мозок, голосовий апарат, але навчитися мислити i розмовляти вона може лише в суспiльствi. Звичайно ж, безупинна СФднiсть бiологiчних i соцiальних якостей показують, що людина iстота бiологiчна i соцiальна.
Слово особистiсть вживаСФться тiльки стосовно людини, i притому починаючи лише з деякого етапу ii розвитку. Ми не говоримо особистiсть немовляти. Фактично кожний з них вже iндивiдуальнiсть . Але ще не особистiсть! Людина стаСФ особистiстю, а не народжуСФться нею. Ми всерйоз не говоримо про особистiсть навiть дворiчноi дитини, хоча вона багато чого придбала iз соцiального оточення.
Особистiсть не тiльки iснуСФ, але i вперше народжуСФться саме як вузлик, що завязуСФться в мережi взаСФмних вiдносин. Усерединi тiла окремого iндивiда реально iснуСФ не особистiсть, а ii однобiчна проекцiя на екран бiологii, здiйснювана динамiкою нервових процесiв.
Процес розвитку здiйснюСФться як вдосконалення людини бiологiчноi iстоти. У першу чергу, бiологiчний розвиток, так i розвиток в цiлому, обумовлюСФфактор спадковостi.
Цегельний будинок не може бути побудований з каменю чи з бамбука, а з великоi кiлькостi цеглин можна побудувати будинок безлiччю рiзних способiв. Бiологiчна спадщина кожноi людини поставляСФ сирi матерiали, що потiм формуються рiзними способами в людську особу, iндивiда, особистiсть.
Немовля несе в собi комплекс генiв не тiльки своiх батькiв, але i iхнiх вiддалених предкiв, тобто маСФ свiй, тiльки йому властивий найбагатший спадковий фонд чи спадково визначену бiологiчну програму, завдяки якiй виникають i розвиваються його iндивiдуальнi якостi. Ця програма закономiрно i гармонiйно перетворюСФться в життя, якщо, з одного боку, в основi бiологiчних процесiв лежать досить якiснi спадкоСФмнi фактори, а з iншого, зовнiшнСФ середовище забезпечуСФ зростаючий органiзм усiм необхiдним для реалiзацii спадкового мiнiмуму.
Надбанi протягом життя навички i властивостi не передаються в спадок, наукою не виявлено також особливих генiв обдарованостi, однак кожна народжена дитина маСФ величезний арсенал задаткiв, раннiй розвиток i формування яких залежить вiд соцiальноi структури суспiльства, вiд умов виховання i навчання, турбот i зусиль батькiв i бажання самоi маленькоi людини.
Молодим людям, що вступають у шлюб, варто памятати, що в спадок передаються не тiльки зовнiшнi ознаки i багато бiохiмiчних особливостей органiзму (обмiн речовин, групи кровi й iн.), але i деякi хвороби чи схильнiсть до хворобливих станiв. Тому кожнiй людинi необхiдно мати загальнi уявлення про спадковiсть, знати свiй родовiд (стан здоровя родичiв, iхнi зовнiшнi особливостi i таланти, тривалiсть життя й iн.), мати уявлення про вплив шкiдливих факторiв (зокрема алкоголю i палiння) на розвиток внутрiшньоутробного плоду. Усi цi вiдомостi можуть бути використанi для ранньоi дiагностики i лiкування спадкових захворювань, профiлактики вроджених порокiв розвитку.
Риси бiологiчноi спадщини доповнюються вродженими потребами людськоi iстоти, що включають потреби в повiтрi, iжi, водi, активностi, снi, безпецi i вiдсутностi болю, Якщо соцiальний досвiд пояснюСФ в основному подiбнi, загальнi риси, якими володiСФ людина, те бiологiчна спадковiсть багато в чому пояснюСФ iндивiдуальнiсть особистостi, ii споконвiчну вiдмiннiсть вiд iнших членiв суспiльства. Разом з тим груповi розходження вже не можна пояснювати бiологiчною спадковiстю. Тут мова йде про унiкальний соцiальний досвiд, про унiкальну субкультуру. Отже, бiологiчна спадковiсть не може цiлком створити особистiсть, тому що нi культура, нi соцiальний досвiд не передаються з генами.
Протягом 19 столiття вченi припускали, що особистiсть iснуСФ як щось, що цiлком сформувалося всерединi яйця подiбно мiкроскопiчноi гомункулi. Особистiснi риси iндивiда довгий час приписувалися спадковостi. Родина, предки i гени визначали те, чи буде людина генiальною особистiстю, зарозумiлим хвальком, закоренiлим злочинцем чи шляхетним лицарем. Але в першiй половинi 20 столiття довели, що вроджена генiальнiсть авто