Формування економічної моделі майбутнього світової економіки
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
льного продукту за працею [21, с. 283].
Наприкінці 80-х років починається моделювання впливу інноваційної діяльності і накопичення людського капіталу на економічне зростай засобом технологічних зсувів. Модель економічного зростання П. Ромера передбачає можливість досягнення всього приросту ВВП за рахунок лише технологічних змін. Необхідності обовязкового зростання кількості праці немає. П. Ромер розглядає виробничу функцію у вигляді:
(1.13.)
Така виробнича функція враховує поділ праці на кваліфіковану некваліфіковану: L обсяг кваліфікованої праці, L обсяг некваліфікованої праці, 1 та L коефіцієнти ефективності відповідно до кваліфікованої та некваліфікованої праці. Вони залежать від обсягу наявних. технологічних розробок, а не від загального обсягу капіталу. Крім того береться до уваги вплив наявної множини технологічних розробок на основний капітал. Для цього в якості фізичного капіталу використовується певний агрегат, компоненти якого відповідають елементам множини технологічних знань.
Виробнича функція, яку запропонував П. Ромер, має наступний вигляд:
(1.14.)
де J множина технологій та множина технологічних розробок одночасно.
Проведений П. Ромером аналіз довів, що на економічне зростання впливає:
- загальний обсяг висококваліфікованої праці (науково-дослідницької) в економічній діяльності;
- ставка відсотка;
- еластичність накопичених витрат на технологічні знання;
- продуктивність науково-дослідницької праці;
- співвідношення еластичностей національного продукту за
- кваліфікованою працею та за капіталом
- еластичність сукупного попиту за загальним індексом цін;
- еластичність загального індексу цін відносно цін на інвестиційні
товари [17, с. 419].
Відомою посткейнсіанською моделлю економічного зростання є модель Ван дер Плюга. Модель складається з трьох диференційних рівнянь.
Ортодоксальний кейнсіанський підхід, який передбачає сувору взаємододатність факторів виробництва, вчений послаблює введенням фактора технологічного прогресу. Передбачається, що виготовляються товари для споживання і інвестицій. Пропозиція праці (L) екзогенно зростає зі швидкістю п. Попит на продукцію складається з частини, що відповідає споживанню (С), та частини, що відповідає інвестиціям (І). Обсяг виготовленої продукції (Q) забезпечує чистий доход (Y) у вигляді заробітної плати (WE), (W рівень заробітної плати, Е кількість робітників), чистого прибутку (f) і амортизаційних витрат (D), з нормою амортизації (di). Чистий доход витрачається на придбання товарів та на накопичення (S):
(1.15.)
де s та г відповідно коефіцієнти схильності до заощадження чистого доходу та схильності до зростання добробуту [17, с. 425].
За умови довгострокового збалансованого зростання гарантована швидкість зростання має бути тотожною природній швидкості. Продуктивність праці в моделі Ван дер Плюга визначається за допомогою виробничої функції КоббаДугласа після експліцитного виразу фактора технічного прогресу та переходу від ефективних одиниць до первісної розмірності:
Константа d залежить від вихідного стану економіки, Е визначає показник кількості зайнятих (Е), розрахований в ефективних одиницях, w* константа, яка залежить від фактора технічного прогресу.
Розділ 2. Головні закономірності світового економічного розвитку
2.1. Головні елементи глобальної економіки
Процес формування елементів глобальної економіки розвивається одночасно в кількох напрямах. Перший з них повязаний зі збутом товарів і послуг на внутрішньому ринку в умовах, з одного боку, значного зростання масштабів виробництва, з іншого відносного насичення потреб усередині країни саме на товари і послуги національного виробництва. На цій основі виникає постійна потреба в пошуку зовнішніх ринків для реалізації валового продукту у вартісній та натурально-речовій формах. Другий напрям дещо протилежний. Він передбачає широкий вихід на світовий ринок у звязку з відсутністю в національному господарстві всієї гами засобів і предметів праці, які б забезпечували безперервність і розширення процесу виробництва.
Глобальна економіка включає в себе такі головні елементи:
- міжнародну науково-технічну сферу;
- систему міжнародного виробництва;
- світовий ринок і міжнародну торгівлю;
- міжнародну валютно-фінансову систему [26, с. 171] [Додаток А, Б].
Міжнародні науково-технічні відносини найбільш концентровано реалізуються у формуванні світового ринку технологій, ноу-хау, патентів і ліцензій, інжинірингових та інформаційних послуг. Відповідно до визначальних тенденцій світового економічного розвитку в сучасних умовах різко посилюється значення науково-технічних компонентів господарського зростання як факторів динамізації та якісного вдосконалення виробництва. Так, обсяг наукової діяльності подвоюється приблизно кожні 1015 років, а кількість науковців, за даними ЮНЕСКО, за останні 50 років зростала майже в 4 рази швидше, ніж загальна чисельність населення, подвоюючись у розвинутих країнах через 710 років. Подвоєння кількості заявок на наукові відкриття та винаходи відбувається в середньому кожні 2,53 роки [26, с. 179].
Згідно з прогнозами, у XXI столітті науково-дослідною роботою буде займатися близько 20 % працездатного населення. На цій основі посилюватимуться