Geum.ru

Флора прісних вод

Курсовой проект - Биология

Другие курсовые по предмету Биология

е, розгалужене, дуже довге - до 10 м довж., 10-25 мм діам. Додаткові кор., довж. 10-20 см, утворюються у вузлах кореневищ та нижньої частини ст. Л. крупні, плоскі, широкі, 1,5-3,5 см шир., лінійно-ланцетні, 25-50 см довж. Піхви л. циліндричні, гладенькі, щільно прилягають до ст. Язичок л. утворений рядом густих, коротких, прямих, білих, волосків.

Генер. орг: суцв. крупна, багатоколоскова, розлога волоть, із довгими, гіллястими, шорсткими гілочками, 20-30 см довж., 8-12 см шир. Колоски 3-7-квіткові, 5-10 мм довж., стиснуті з боків, лінійно-ланцетні, гострі, від світло-коричневого до темно-фіолетового забарвлення. Квіткові лусочки довші за колоскові, нижня - щільна, довго та тонко загострена, гола, верхня - більш ніжна, із 2 війчастоопушеними кілями. Тичинки із фіолетовими пиляками. Пл. зернівка.

Біол.: багаторічник, охтогідрофіт, анемофіл, анемохор. Цв. VII-ІX. Розмножується вегетативно - крщ. та насіннєво.

Синт.: д. вид Phragmiteturn communis, Phragmition communis, Phragmitetalia, Phragmiti-Magnocaricetea, у складі угруповань Alnion glutinosae, Salicion cinereae.

Висновки

 

Аналіз літературних джерел показав, що у класифікації вищої водної рослинності сформувалось 5 основних напрямків (морфологічний, екологічний, еколого-морфологічний, еколого-фітоценотичний, флористичний), які визначають підходи до розгляду різних груп макрофітів. Досить поширеною є еколого-фітоценотична класифікація, в основу якої покладено 3 принципи: еколого-фізіологічний (для одиниць вищого рангу); морфолого-систематичний (середнього рангу); еколого-біоморфологічний (нижнього рангу).

Використовуючи підходи Елінберга, групи біоморф водних макролітів можна обєднати у наступні типи:

1.гідрооморфні: сугідамофіти, аерогідамофіти, плейсмофіти;

2.гідрогеломорфні: тенагофіти, плейсмогелофіти;

3.геламорфні: гідроохтофіти, олхтогідрофіти, евохотофіти;

4.гелогігоморфні:улігінозофіти;

5.гігроморфні: трихогігрофіти;

6.гігрогмезоморфні:пелохтофіти, пелохтотерофіти.

Вищі водні рослини відіграють значно більшу роль, ніж фітопланктон, в процесах фотосинтетичної регенерації. Вищі водні рослини та зообентос сприяють розвитку фітофільної фауни, яка також приймає участь у самоочищенні води та даних відкладень від органічних речовин, продуктів їх розпаду та бактерій. Макрофіти використовують у біологічному закріпленні берегів. Цей захід визнано найбільш надійним простим і екологічно вигідним. В заростях макрофітів більшості прісноводних водойм відбувається нерест риб.

Список використаних джерел

 

  1. Вищі спорові судинні рослини Чернігівщини. / За ред. Ю.О.Карпенка. Чернігів, 2005. 86 с.
  2. Дивосвіт природи Чернігівщини: навчальний посібник для вчителів. / За ред Ю.О.Карпенка. - Чернігів, 2001. 186 с.
  3. Загальна гідрологія. /За ред. С.М. Лисогора. К.: Фітосоціоцентр, 2000. 264 с.
  4. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. / За ред. Ю.Р.Шелег-Сосонко. К.: Хімужест, 2003. 248 с.
  5. Зелені скарби Чернігівщини. Колектив авторів. Чернігів, 2004. - 84 с.
  6. Зеленая книга Украинской ССР. / Под общ. ред. Ю.Р.Шелег-Сосонко. К.: Наук. думка, 1987.
  7. Карпенко Ю.О. та інші. Дивосвіт природи Чернігівщини: Кн. 2. Луків сіверських різнотрав`я. Світ імлистих боліт і водойм: Навч. посібн. Чернігів, 2001. 170 с.
  8. Карпенко Ю.О. та інші. Дивосвіт природи Чернігівщини: Кн. 3. Раритети мальовничої Чернігівщини. Живий світ поряд з людиною: Навч. посібн. Чернігів, 2001. 163 с.
  9. Кокин К.А. Экология высших водных растейний. М.: Изд-во МГУ, 1982.
  10. Лаптев О.О. Екологія рослин з основами біоценології. К.: Фітосоціоцентр, 2001. 144 с.
  11. Макрофиты индикаторы изменений природной среды./ Дублена Д.В., Гейне С., Гроудова З. И др.. К.: Наукова думка, 1993. 435 с.
  12. Мулярчук С.О. Рослинність Чернігівщини. К.: Вища школа, 1970. 132 с.
  13. Мусієнко М.М., Ольгович О.П. Методи дослідження вищих водних рослин. Навч.посібник до лабораторних занять з фізіології водних рослин. К.: Фітосоціоцентр, 2005.
  14. Определиетль высших растений Украины. / Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. К.: Наукова думка, 1987. 548 с.
  15. Парчук Г.В. Проблема дифтрофирования водоемов. // Гидробиологический журнал. 1994. - № 3. С. 30.
  16. Рычин Ю.В. Флора гигрофитов. М.: Сов. наука, 1948.
  17. Семенихіна К.А. Водна рослинність р. Десни та водойми її заплави в межах УРСР // Укр. бот. журнал. 1982. - № 2. С. 39.
  18. Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона. / Під заг. ред. Т.Л.Андрієнко. К.: Фітосоціоцентр, 2006. 316 с.
  19. Червона книга України. Рослинний світ. К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1996. 608 с.
  20. Чорна Г.А. Рослини наших водойм (Атлас-довідник). К.: Фітосоціоцентр, 2001. 134 с.
  21. Чорна Г.А. Флора водойм і боліт Лісостепу України. Судинні рослини. К.: Фітосоціоцентр, 2006. 184 с.