Фауна гідробіонтів озера Сірче
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
?авляє темне мяке тіло далеко з черепашки. На голові пара тонких щупальців, на вершині яких розташовані очі. Дихає котушка атмосферним повітрям, підіймаючись на поверхню води і вбираючи повітря в легеневу порожнину. В разі нестачі повітря у котушки є особливий шкірний виріст, який розташований на тілі біля легеневого отвору і виконує роль примітивної зябри. [5]. Живиться рослинною їжею, преважно хеленим нальотом з дрібних водоростей. У неволі може їсти сире мясо. Яйця відкладає на листя водяних рослин та інших предметів. Кладка має вигляд плоскої драглистої пластинки овальної форми. Колір кладки жовтуватий або світло-коричневий. Приблизно через два тижні з яєць вилуплюються малесенькі молюски, які швидко ростуть.
У рісних водоймах живуть численні личинки комарів-довгоніжок, яких ще називають комарами-дзвінцями (родина Chironomidae). Ці комарі схожі на справжніх, але відрізняються від них більшими розмірами і довшими ніжками.
Самки цих комарів відкладають яйця у воду, оточуючи їх драглистою прозорою речовиною. Форма яєць довгаста. До першої линьки личинки бувають сірими або безбарвними, а потім набувають зеленуватого або червоного кольору. (рис. А. 11.). Личинки відомі під назвою мотиля. Це цінний корм для риб. Вони плавають, згинаючи своє тіло то в один, то в другий бік. Дихають личинки всією поверхнею тіла. Крім того, на задньому кінці тіла у них є спеціальні органи дихання у вигляді ниткоподібних зябрових придатків.
Висновки
1. Озеро Сірче розташоване у Камінь-Каширському районі, поблизу сіл Хотешів та Добре. Площа озера 90 га, довжина 5 км, ширина 2,1 км, максимальна глибина 13 м, хоча середня глибина становить 6 м, а прибережна смуга мілководна. Прозорість води до 1,8 м. Об?єм становить 63 млн м. Верхні шари води влітку прогріваються до 17 С і більше, на глибині температура води постійна і становить 5-7 С. Живиться озеро переважно підземними та атмосферними водами. Берегова лінія протяжністю понад 7 км.
2. В ході досліджень було зареєстровано 18 видів безхребетних тварин гідробіонтів. Найчастіше зустрічалися: ставковик звичайний, беззубка звичайна, котушка рогова, водолюб великий, водолюб малий, водомірка озерна. Рідше шарівка рогова, водяний ослик, великий павук доломедес, вертячка денна.
3. Масовими видами є ставковик звичайний, беззубка звичайна, плавунець облямований, полоскун розенчастий.
4. З даних досліджень видно, що до розповсюджених видів можна віднести ставковика звичайного, беззубку звичайну, водолюба малого, водолюба великого, водомірку озерну; не поширених вертячку денну, водяного ослика, водяного павука доломедеса; до летальних кліща географічного, комарів дзвінців.
Список використаної літератури
1. Биология, морфология и систематика водных безпозвоночных. Л.: Наука, 1980. 288 с.
2. Большой практикум по зоологии безпозвоночных Для биол. спец. ун тов. В 3-х ч. М.: Высш. шк., 22с.
3. Ванштейн Б. А. Определитель личинок водных клещей. Л.: Наука, 1980. 238 с.
4. Догель В. А. Зоология безпозвоночных. Учебник для студ. биолог. спец. ун-тов. М.: Высш. шк,1975. 559 с.
5. Догель В. А. Зоология безпозвоночных. М.: Высш. шк.,1981. 606 с.
6. Эволюционная морфология молюсков. /Под общ. ред. Д. Л. Шванова/. М.: Изд тво МГУ, 1990. 221 с.
7. Еколого функціональні та фауністичні аспекти дослідження молюсків, їх роль у біоіндикації стану навколишнього середовища. Житомир: Волинь, 2004. 270 с.
8. Зоология с основами екологии / Педагогика и методика нач. обуч/. М.: Просвещение, 1990. 223 с.
9. Киселев И. А. Методы исследования планктона. Л.: Наука, 1969. 416 с.
10. Козлов М. А., Олигер И. М. Школьный атлас определитель безпозвоночных. М.: Просвещение, 1991. 207 с.
11. Мазурмович Б. М., Коваль В. П. Зоология безпозвоночных. Учебно-полевая практика. К.: Высш. шк.,1982 . 184 с.
12. Марченко В. І., Просяна В. В. Зоологія безхребетних і водяних ссавців: Навч. Посібник. К.: Вища шк., 1994. 162 с.
13. Методические рекомендации по сбору и обработке материалов при гидробиологических иследованиях на пресных водоемах. Л.: Наука, 1984
14. Слюсарєв А. О., Самсонов О. В., Мухін В. М. та ін.; За ред. та пер. з рос. В.О. Мотузного 2 - ге вид., К.: Вища шк., 1995. 607 с.
15..Фролова Е. Н. и др. Практикум по зоологии безпозвоночных: Для биол. фак. пед. ин тов. М.: Просвещение, 1985. 231 с.
16. Хейсин Е. М. Краткий определитель пресноводной фауны. Л.-М., Учпедгиз, 1951. 159 с.
17. Шарова А. И. Биология, систематика и функциональная морфология пресноводных. Л.: Наука,1989. 529 с.
18. Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. Підруч. для студ. біолог. спец. ун тів. К.: Либідь, 1995. 320 с.
Додаток А
Рис. А.1. Зовнішній вигляд Водяного ослика
Рис. А.2. Водяний павук (Argyroneta aquatica): 1 самець; 2 самка; 3 підводна лялечка павука, підвішена до павутини; 4 контур тіла самки з міхурцем повітря; 5 контур тіла самця з міхурцем повітря; 6 раковина котушки, що служить зимовим сховищем павука
Рис. А.3. Водяні кліщі:1 Limnochares aquatica; 2 Hydrochoreutes ungulatus (самець),3 Piona nodata; 4 Acercus torris (самець); 5 Limnesia undulata (самка); 6 Frontipoda musculus (самка); 7 Arrhenurus neumani; 8 Hydrarachna geographica; 9 Hydryphantes ruber (самка)
Рис. А.4. Кладки водяних кліщів: I яйця Piona carnea: 1 багато кладок на листі лютика; 2 три кладки в збільшеному вигляді; II яйця Hydryphantes; 3 кладка в збільшеному вигляді; 4 та ж кладка при ще збільшеному вигляді.; III кладка Linnochares aquatica; 5 в природному вигляді на листі елодеї; 6 та ж кладка в збільшеному вигляді
Рис. А.5. Водомірки. 1 водомірка велика (Gerris rufoscutellatus); 2 водомірка панцирна (Gerr