Біологічні особливості веслоноса
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
га, зокрема, виявилась досить чутливою до кисневого режиму водойм. її успішне вирощування можливе за вмісту розчиненого у воді кисню не нижче 6 мг/л, за показників нижче 2,2 мг/л риби гинуть. У звязку з цим при такому комплексному використанні ставових водойм слід випробувати введення у полікультуру менш вибагливого до умов навколишнього середовища представника осетроподібних, яким є весло-ніс. Експерименти в цьому напрямі доцільно здійснити на базі рибогосподарських підприємств середньої смуги та півдня країни.
Виробництво товарного веслоноса порівняно з іншими традиційними напрямами товарного осетрівництва має ряд істотних переваг, зокрема, відпадає необхідність годівлі риб штучними кормами, на розвиток природної кормової бази веслоноса досить легко впливати внесенням добрив. Як уже зазначалося, порівняно з традиційними обєктами товарного осетрівництва веслоніс менш вибагливий до умов навколишнього середовища, тому для його вирощування придатні звичайні коропові водойми. Показовими в цьому плані є експерименти в одному з ставових господарств Астраханської області, де товарного веслоноса вирощували разом з різновіковими групами ремонтного молодняку коропа і рослиноїдних риб, у тому числі і з строкатим товстолобиком, який є основним конкурентом веслоноса у живленні. Для підвищення інтенсивності розвитку природної кормової бази по ложу ставів перед залиттям вносили органічні добрива. Температура води протягом тривалого часу підвищувалась до 28С, помічалось зниження вмісту розчиненого у воді кисню за межі 5 мг/л. Такі параметри середовища вважаються несприятливими для життєдіяльності більшості обєктів осетрівництва. Разом з тим у цих умовах від річняків масою 270 г зі щільністю посадки 150-200 екз./га (щільність посадки змінювали залежно від кількості строкатого товстолобика) одержано дволітки веслоноса середньою масою 2 кг. При виживанні веслоноса 98% рибопродуктивність за ним становила 300-400 кг/га. Паралельно від дволітків масою 1,6 кг зі щільністю посадки 170 екз./га одержано 500 кг/га продукції. Середня маса трилітків веслоноса становила 3,4 кг, виживання - 88,3%.
Веслоніс становить інтерес не тільки як обєкт ставового рибництва, але на перспективу і як обєкт вселення у деякі водойми-охолоджувачі, різні за площею водосховища, озера, лимани тощо. Високий рівень евригалінності веслоноса створює, зокрема, унікальні можливості для зариблення ним солонуватоводних водойм на півдні нашої країни. Загальна площа водойм цієї категорії, придатних для його вселення, обчислюється десятками тисяч гектарів. Умов для природного розмноження веслоноса в цих водоймах немає, тому необхідно буде забезпечити їх періодичне зариблення великим посадковим матеріалом (цьоголітки, річняки, дволітки середньою масою не менше 150-200 г) та наступну експлуатацію в режимі озерно-товарних господарств. Важливими складовими освоєння цього напряму рибогосподарського освоєння веслоноса повинні бути забезпечення надійної рибоохорони на водоймах та організація раціонального вилову риб з урахуванням різновікової структури промислових стад.
Конкретні обсяги зариблення визначають для кожної водойми окремо, зважаючи на розвиток природної кормової бази з урахуванням основних компонентів живлення веслоноса (зоопланктон і детрит). Розрахунки вселення до спеціальних досліджень можна здійснювати за схемою, запропонованою для інших зоопланктофагів - строкатого товстолобика і великоротого буфало. Разом з веслоносом основним обєктом вселення може бути білий товстолобик.
Наприкінці 80-х років минулого століття у Росії проведено експеримент із зариблення Краснодарського водосховища річняками веслоноса. Через 2-3 роки в уловах промислових бригад зявлялись веслоноси вагою від 5 до 8 кг. Дані щодо стану природної кормової бази Краснодарського водосховища дають змогу оцінити приймальні можливості за веслоносом не менше 0,3 т/га, що за середньої маси статевозрілої риби 15-20 кг становитиме 20-30 екз./га.
При товарному вирощуванні вихід мяса веслоноса залежно від умов нагулу сягає до 61%. У цілому відсоток виходу мяса у нього вищий, ніж у таких представників родини осетрових, як осетер і севрюга. За смаковими якостями мясо веслоноса не поступається осетровому і схоже до мяса білуги. З віком у міру збільшення маси тіла риб у його мясі спостерігається закономірне зниження вологи, одночасно збільшується кількість сухої речовини, жиру, білка, зростає його енергетична цінність. Тому при товарному вирощуванні доцільно використовувати веслоноса масою не менше 2 кг.
За дволітнього циклу вирощування у ставових господарствах різниця дволітків веслоноса за кінцевою масою тіла спонукає до їх сортування. Особини, що досягли товарної маси (2 кг і більше), надходять у реалізацію, а дрібніші залишаються на третій рік вирощування.
Висока енергетична цінність, значний вихід мяса, зручність у переробці дають підстави рекомендувати товарних веслоносів з масою тіла понад 2 кг для використання в консервній промисловості при виготовленні натуральних консервів, а також як сировину для виробництва рибної продукції гарячого та холодного копчення.
Крім делікатесної мясної продукції, веслоніс дає також надзвичайно цінну чорну ікру. Для її одержання на га ставових площ рекомендовано утримувати 20-30 статевозрілих самок веслоноса, від кожної з яких раз за роки можна одержувати в середньому близько 2 кг ікри (40-60 кг ікри в розрахунку на 1 га). За прижиттєвого відбору