Битва під Москвою
Информация - История
Другие материалы по предмету История
дивізій знаходилася тепер на флангах Центрального фронту і вела наступ на Москву з півночі і півдня, намагаючись охопити її залізними кліщами.
Почалася вирішальна фаза Московської битви.
Радянські бійці і командири, піхотинці і артилеристи, льотчики і танкісти, кавалеристи і сапери всі до єдиного виявили чудеса хоробрості. Подвиги здійснювали не окремі бійці, а цілі взводи, роти, батальйони, полки і дивізії.
28 піхотинців з стрілецької дивізії генерала І. В. Панфілова у розїзду Дубосеково вступили в бій проти 50 фашистських танків і не пропустили їх до Москви. Велика Росія, а відступати нікуди позаду Москва! Ці слова по-литрука Василя Клочкова, що керував 28-ма героями-понфілівцями, стали крилатими, облетіли весь фронт.
Про цей подвиг в ті грізні дні битви за Москву розповіла газета Червона зірка. Про героїв складали пісні. Їм слідували десятки і сотні бійців.
Артилеристи в бою не відійшли від своїх знарядь і продовжували вести вогонь навіть з пошкоджених гармат.
Льотчики сміливо вступали в бій з фашистськими асами. Вони билися один проти трьох, а то й проти пяти і виходили з бою переможцями. Розстрілявши свій боезапас, вони сміливо йшли на таран і часто, вбивши ворога, вхитрялися чудом посадити свою машину, зберігаючи її для наступних боїв.
Танкісти підбивали фашистські танки із засідок, давили наступаючу ворожу піхоту гусеницями своїх машин, сміливо кидалися на фашистські знаряддя і крушили їх своєю бронею.
Кавалеристи проривалися через лінію фронту глибоко в тил ворога і знищували там фашистські гарнізони, перехоплювали військові колони військ, що йдуть до фронту, наводили паніку в рядах гітлерівських солдат.
Звязківці невпинно під вогнем ворога наводили і відновлювали лінії звязку.
Кроваві, що виснажують бої продовжувалися всю другу половину листопада. Фашистським військам вдалося з півночі прорватися до каналу Волга Москва і переправитися через нього. На півдні вони обійшли нескорену Тулу і прорвалися на береги Оки.
Саме в ці критичні дні з тилу підійшли наші резерви. 1-а ударна армія під командуванням генерала В. І. Кузнецова розгромила гітлерівські війська, що прорвалися на східний берег каналу Волга Москва. На півдні 1-й гвардійський кавалерійський корпус генерала П. А. Белова відкинув ворожі війська.
Напружуючи останні сили, фашистські війська захопили Апрельовку - це в 35 кілометрах від західних околиць Москви. На півночі вони увірвалися в Крюково (30 кілометрів від столиці). Ще одне зусилля і ось вони у Червоної Поляні (це вже в 25 кілометрах від міської межі).
У останні дні листопада, бача, що вступ в Москву затримується, Гітлер віддав наказав підтягнути до Червоної Поляни дальнобійну артилерію і почати обстріл радянської столиці. Через деякий час могутнім ударом фашисти були вибиті з Червоної Поляни.
І ось на фронті під Москвою до 45 грудня настало затишшя. Німецько-фашистські війська видохлись, їх наступ захлинулося. Ще 3 грудня начальник генерального штабу німецької армії генерал Гальдер вказував на те, що припиняти настання і перейти до оборони під Москвою, незважаючи на трудності, небезпечно. А 4 грудня він вже заявив командуючому групою армій Центр: Якщо фельдмаршал Бок вважає, що немає ніяких шансів нанести супротивнику великі втрати в ході наступ, йому надається право припинити наступальні дії.
Радянське командування зазделегідь, ще в ході найважчих листопадових боїв, розробило детальний план переходу наших військ у великий контрнаступ з метою повної ліквідації загрози столиці СРСР. Дотримуючи всі запобіжні засоби, в глибокій таємниці від ворога Ставка готувала цей контрнаступ формувала необхідні резерви, накопичувала озброєння, боєприпаси, паливо, продовольство, зимове обмундирування для воїнів.
І ось 5 грудня, радянське командування ухвалило сміливе рішення: приступити до здійснення плану контрнаступу, оскільки оперативна і стратегічна обстановка складалася на нашу користь.
Починаючи контрнаступ під Москвою, радянське командування мало в своєму розпорядженні 1 мільйон 100 тисяч бійців і командирів, 7652 знарядь і мінометів (а ще 416 реактивних установок катюш),774 танки, 1 000 літаків.Фашистська армія нараховувала 1 мільйон 708 тисяч солдат і офіцерів, 13 500 знарядь і мінометів, 1170 танків і 615 літаків.Таким чином, перед початком нашого контрнаступу німецько-фашистські війська переважали наші війська в живій силі в 1,5 разу, в артилерії в 1,4 разу, в танках в 1,6 разу, і тільки по авіації наше угрупування військ було сильніше за противника приблизно в 1,6 разу, Причому треба відмітити, що майже половину наших літаків складали вже літаки нового типу.
За даними розвідки, допитам численних язиків, донесень партизан наше командування встановило, що ніяких резервних військ в тилу у німців немає. Всі їх резерви були вичерпані і втягнуті в битви. Солдати противника втомилися, їх військовий дух впав, багато з них вже розуміли, що гітлерівська пропаганда їх обдурила, легкої перемоги немає і бути не може...
Радянське командування в цій обстановці діяло енергійно і рішуче.
Першим перейшов в наступ Калінінський фронт під командуванням генерала С. І. Конева. 5 грудня його війська нанесли удар в обхід міста Калініна. На наступний день почали наступати війська Західного фронту
під керівництвомгенерала Г. К. Жукова і армії правого крила Південно-Західного фронту під керівництвом маршала З. К. Тімошенко.
Могутні удари радянських вій?/p>