Установчi збори у Росii
Информация - История
Другие материалы по предмету История
а буржуазнi партii та рiзнi дрiбнi групи.
2 Здобуття успiху на виборах бiльшовиками
Формальнi статистичнi пiдсумки виборiв далеко не повнiстю вiдбивали дiйсне спiввiдношення класов та партiй в Росii, хоча цi пiдсумки , писав В.РЖ. Ленiн тАЮ... если уметь ими пользоваться , уметь их читать, показывают нам ещё и ещё раз основные истины марксистского учения о классовой боротьбетАЭ. По Ленiнскому учiнню, робочий клас та його партiя дiють на непролетарськi маси тАЮ ... несравненно и во непарламентской боротьбе , чем в боротьбе парламенскойтАЭ. Звiдси про настрiй селянства точнiше свiдкуСФ його боротьба за землю, багаточисленнi резолюцii сiльських зборiв та зтАЭiздiв селянських органiзацiй, виражати пiдтримку полiтицi Радянськоi влади. Але в цiлому, як вiдмичав Ленiн, широкi маси тодi ще не придбали тАЮ... столь высокую сознательность, твердость характера, проницательность и широкий политический кругозор, чтобы иметь одним голосованием решать тАж, без долгого опыта борьбы, что они идут за таким-то классом или за такой партией.
Але i формальнi пiдсумки виборiв в Установчих зборiв при всьму iх невдосконаленнi вiдбивали закономiрнiсть перемою Жовтневоi революцii. Бiльшовики здобули успiху на виборах у Петроградi, Москвi та в багатьох тилових гарнiзонах. У Петроградi бiльшовики отримали 45 % голосiв усiх виборцiв, есери 16,7 %, у Петроградськiй губернii вiдповiдно 49 % та 25 %. В Москвi за бiльшовикiв голосували 50 %, за есерiв 8 %, в Московськiв губернii вiдповiдно 56 % та 26 % виборцiв. По 68 губернським мiстам в цiлому бiльшовики отримали 36,5 % голосiв, кадети 23,9 %, есери 14,5 %. По Пiвнiчному фронту бiльшовики отримали 61 % голосiв, Захiдному 67 %, Балтийському фронту 58,2 %. За бiльшовиками йшла бiльша частина пролетарiата i десь половина солдат; вони володили переважною силою у вирiшальний момент у загальних пунктах (Петроград та Москва, промишленi центри та фронти, близькi до центру) Ленiн бачив у цьому тАЮ... закон политического успеха, особенно в той тожесточённой, кипучей войне классов , которая называется революциейтАЭ.
3 Розпуск Установчих зборiв та становлення СФдиним вищим органом влади Всеросiйського зiзду рад робочих та солдатських депутатiв
Контрреволюцiя пiд лозунгом тАЮВся власть Учредительным собраниямтАЭ намагалася противостояти його Радянськоi влади, створила тАЮСоюз защиты Учредительного собрания. Установчi збори вiдкрилися 5 сiчня 1918 року у Петроградi у Таврическому дворцi. На засiдання з 715 виборцiв зтАЭявилися близько 410 депутатiв. Серед них переважали есери-центрiсти на чолi з В.М. Черновим, вибраний пiсля головою Установчих зборiв. Бiльшовикiв примикавшим до них лiвих есеров було 155 чоловiк (38,5 %). Бiльшивицька фракцiя покинула засiдання, заявив, що Установчi збори представляють тАЮвчерашний день революциитАЭ. Пiсля пiшли лiвi есери та представники деяких iнших груп. Контреволюцiйнна сутнiсть Установчих зборiв стала очевидною. Засiдання Установчих зборiв тривало близько 13 годин та було зачинене близько 5-оi години ранку 6 сiчня по вимозi караулу. У нiч з 6 на 7 сiчня ВЦВК по доповiдi Ленiна прийняла декрет о роспуii Установчих зборiв, який схвалили народнi маси та Третiй Всеросiйський зтАЭiзд 18 сiчня 1918 року приняв постанову про усування з тексту радянських законiв заслання на iх тимчасовий тАЮ впредь до созыва Учредительного собраниятАЭ характер.
У перервах мiж сесiями Всеросiйського зтАЭiзду рад вищим органом влади в краiнi був Всеросiйський центральний виконавчий комiтет ( ВЦВК ). Його структура та порядок роботи були затвердженi на засiданi ВЦВК на початку листопада 1917 року. На початку свого iснування ВЦВК був постiйно дiйовим органом. Пленарнi засiдання проходили не рiже одного разу на два тижня. Засiдання в вузкому складi скликалися по мiрi необхiдностi, по iнiцiативi партийних фракцiй чи по вимогам групи членiв ВЦВК ( не меньш 10 чоловiк).
Структура ВЦВК включала: президiум, вiддiли, та комiсii. Президиум складався iз представникiв партийних фракцiй, готував матерiали до засiдання ВЦВК, контролював роботу комiсiй та вiддiлiв. Його засiдання проходило два-три раза на тиждень.
Другий Всеросiйський зтАЭiзд рад обрав уряд Совет народних комисаров (СНК) тАЮ для управления страной впредь до созiва Учредительного собраниятАЭ. Було створено 13 народних комiсарiатiв: внутрiшнiх справ, хлiборобство, працi, по вiйськовим та морським справам, торгiвлi та промисловостi (народного освiчення), фiнансiв, iноземних справ, юстицii, продовольства, почт та телеграфiв, по справам нацiональностей, шляхiв повiдомленя. Голови усiх наркомiв вiйшли до складу СНК.
Право по замiнi окремих членiв уряду чи всього його складу належало Всеросiйському зтАЭiзду рад та ВЦВК. В екстрених випадках СНК змiг видати декрети без попереднього iх обмiркування у ВЦВК. Останнiй постановил декрети СНК, якщо вони мали загальнодержавне значення.
ВЦВК 3 сiчня 1918 року прийняв декрет тАЮО признании контрреволюционным действием всех попыток присвоить себе функции государственной властитАЭ, поклав на СНК право подовити такi спроби усiма засобами.
Висновок
5 сiчня 1918 року вiдкрилися Установчi збори. Голова ВЦВК зачитав вiд iменi ВЦВК та ЦК партii бiльшовикiв тАЮДекларацию прав трудящегося и эксплуатируемого народа, у якiй формувалися головнi полiтичнi, соцiальнi та економiчнi цiлi партii: диктатура пролетарiата, нацiоналiзацiя землi.
Пiсля розпуску Установчих зборiв СФдиним вищим органом влади став Всеросiйський зтАЭiзд ?/p>