Усна народна творчiсть
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
Важливою та невiдСФмною частиною народу СФ його фольклор. Чому вiн вiдiграСФ таку велику роль? Щоб нам це збагнути, треба пригадати та розглянути саме поняття фольклор. Фольклор це усна народна творчiсть. А усна народна творчiсть колективна лiтературна i музична творча дiяльнiсть народу. Це також художньо-словесна творчiсть народу в сукупностi ii видiв i форм, де засобами мови збережено знання про життя i природу, давнi вiрування i культи, а також вiдбито свiт думок, почуттiв i переживань, уявлень народнопоетичноi фантазii.
Виник фольклор дуже давно. Ще до виникнення писемностi у схiдних словян iснувала багата усна народна творчiсть: обрядовi пiснi, перекази, замовляння, заклинання, епiчнi та лiричнi пiснi. Особливого поширення набули за давнини епiчнi пiснi-билини, що виконувались пiд музику в речитативно-декламацiйнiй формi.
Розвиток фольклору на Русi тiсно повязаний з вiруваннями народу, якi до введення християнства мали так званий анiмiстично-магiчний характер. Стiйкiсть обрядiв i поезi були повязанi з язичницькою релiгiСФю та мiцно трималися в народних масах, незважаючи на вплив ново християнсько релiгi. Поступово старi традицi i обряди пристосувалися до церковних свят i обрядiв, що призвело до виникнення двовiря, тобто спiвiснування двох релiгiйних свiтоглядiв народу.
Язичницька стала пiдгрунтям для створення поетичних форм обрядового фольклору, одним з найстарiших видiв якого СФ мiфи. Хоча мiфи були поширенi i за часiв Кивсько Русi, про що свiдчать х уривки у писемнiй та уснiй передачi. Заклинання i замовляння виникли з вiри первiсно людини в чарiвну силу слова. Залишки заклинань збереглися в Початковому лiтопису (у договорах русiв з греками). До X ст. сформувався календарний обрядовий фольклор, повязаний ще за язичницьких часiв з народними рiчними святами, i позакалендарний . приурочений до рiзних явищ побуту (весiль, похорон тощо), що досить мiцно тримався в селянському побутi впродовж багатьох столiть. Як словесне оформлення обрядiв, повязаних iiз рiчним циклом хлiборобських робiт, iз чотирма порами року та iншими звичаями, побутувала звичаСФво-обрядова поезiя. Календарнi пiснi . високохудожнi твори, х образи, поетичнi засоби вироблялися протягом багатьох столiть. До прозових фольклорних жанрiв Кивсько Русi належать казки, перекази, легенди, приказки, прислiвя та загадки.
Усна народна творчiсть мала великий вплив на давньоруську лiтературу, на форму, мову та стиль. Особливо це позначилося на iсторичних творах найбiльш ранньо лiтературно форми на Русi. Виникнення iсторично лiтератури, зокрема лiтописання, тiсно повязане з розвитком суспiльно свiдомостi, iнтересом до минулого своСФ крани, намаганням визначити мiiе Русi серед iнших кран i народiв.
Фольклор вiдображував трудовий процес, характер землеробського заняття, побут та iн. Цi явища знайшли своСФ вiдлуння у так званiй календарнiй i обрядовiй поезi, дослiдити i вивчити яку можна на пiдставi архачних залишкiв у побутi укранцiв.
РЖ сьогоднi фольклор вiдiграСФ не менш важливу роль, хоча зазнав багатьох змiн.
Давайте розглянемо види фольклору, щоб краще зрозумiти його застосування i втiлення.
Фольклор маСФ своi роди та жанри: народний епос, народна лiрика, народна драма.
Народний епоiе розповiднi фольклорнi твори:
загадки
прислiвятаприказки
анекдоти
думи
iсторичнi пiснi
балади
казки
легенди
перекази
байки
притчi
Народна лiрика це поетичнi фольклорнi твори, у яких життя зображуСФться за допомогою вiдтворення думок, почуттiв i переживань героiв.
Трудовi пiснi
Родинно-побутовi пiснi-колисковi,весiльнi,танцювальнi,жартiвливi пiснi, пiснi-голосiння
Соцiально-побутовi пiснi козацькi, крiпацькi, чумацькi, рекрутськi(солдатськi), бурлацькi(наймитськi), стрiлецькi пiснi
Календарно-обрядовi пiснi - веснянки, русальськi, купальськi, жниварськi пiснi, колядки, щедрiвки
Третiй жанр народна драма - це фольклорнi твори, в основi яких лежитьконфлiкт, а сюжет розгортаСФться через поСФднання словесних, музичних i iенiчних засобiв ( Наприклад, пiснi-iгриПросо, Мак, Коза, Меланка, Дiд, Явтух, Подоляночка тощо, а такожвертеп,весiлля)
Тепер, коли ми ознайомилися з загальними поняттями, можна розглянути детально деякi види фольклору.
Легенди. Легендою називають усне народне оповiдання про чудесну подiю, що сприймаСФться як достовiрне. Легенди дуже близькi до переказiв та казок, наприклад iх початковi формули було це давно, колись давно-давно, також фантастичний змiст, але такий, що трактуСФться як диво, творене незвичайними людьми. На вiдмiну вiд казковоi фантастики у легендарну вигадку вiрили як у можливу. Фантастика i вимисел легенди були тими чинниками, за допомогою яких неясне ставало зрозумiлим, неможливе досяжним.
Прислiвя та приказки. До неоцiненних коштовностей украiнського фольклору належать прислiвя та приказки короткi влучнi вислови. Прислiвя та приказки СФ узагальненою памяттю народу, висновками з життСФвого досвiду, який даСФ право формулювати погляди на етику, мораль, iсторiю й полiтику.
У своiй сумi прислiвя та приказки становлять начебто звiд правил, якими людина маСФ керуватися у повсякденному життi. Вони рiдко тiльки констатують якийсь факт, скорiше рекомендують чи застерiгають, схвалюють або засуджують, словом, повчають, бо за ними стоiть авторитет по