Управління процесом авіаційних перевезень на міжнародному ринку
Курсовой проект - Транспорт, логистика
Другие курсовые по предмету Транспорт, логистика
?асах.
Стандарти і Рекомендована практика Додатка 11 за сферою свого застосування підрозділяються на ті частини повітряного простору, що знаходяться під юрисдикцією держав - членів ІКАО і забезпечуються обслуговуванням повітряного руху в межах відповідних зон у тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за забезпечення обслуговування повітряного руху над відкритим морем або в повітряному просторі, суверенітет над якими не визначений.
Додатково до додатків Чикагської Конвенції Рада ІКАО приймає Процедури аеронавігаційних служб (ПАНС) і додаткові реґіональні процедури (САППС). ПАНС містять процедури, що або не досягли ступеня стандартів і рекомендацій, або зайво деталізувають певні вимоги, або піддаються частим змінам і тому застосування до них порядку, встановленого у відношенні прийняття додатків, вважається занадто скрутним.
ІКАО розробляє і приймає також додаткові реґіональні процедури (САППС), призначені для застосування в конкретному реґіоні. Власне кажучи це доповнення до ПАНС. Нарешті, у міжнародному повітряному праві існує ще одна форма аеронавігаційних реґламентів. Це реґламенти, закріплені в реґіональних аеронавігаційних планах (РАНП). Вся планета розділяється ІКАО на 9 аеронавігаційних реґіонів. Якщо САППС встановлює додаткові процедури для всіх реґіонів, то реґіональні плани стосуються тільки конкретного, одного з девятьох реґіонів КАО.
Географічна сфера дії РАНП може, однак, не обмежуватися одним реґіоном і передбачати забезпечення обслуговування за його межами, якщо відповідні засоби і служби необхідні, щоб задовольнити вимоги міжнародної аеронавігації в межах цього реґіону.
У РАНП можуть бути включені засоби і служби держав не членів ІКАО. Це є простим визнанням того, що їхня участь необхідна або може впливати на діяльність міжнародної цивільної авіації держав членів ІКАО або на засоби і служби цих держав.
Реґіональні аеронавігаційні плани містять рекомендовану практику (рекомендації), яких повинні дотримуватися держави - учасники, плануючи правила для своїх аеронавігаційних служб з тим, щоб такі служби, організовані у відповідності з цим планом складали зі службами інших країн адекватну інтегральну систему.
Документи ІКАО, що реґламентують організацію повітряного руху й обслуговування повітряного руху встановлюють права й обовязки держав, що повинні реалізовуватися і виконуватися на практиці в тій же мірі, що й стандарти ІКАО у відношенні правил польотів.
1.2 Режим використання повітряного простору
Чикагська Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. у ст.1 проголосила: Договірні держави визнають, що кожна держава має повний і винятковий суверенітет у відношенні повітряного простору над її територією.
Володіючи владою над своєю територією і незалежністю в міжнародних відносинах, держава реалізує свій суверенітет над повітряним простором за наступними основними напрямками:
встановлює режим повітряних пересувань у межах національних повітряних границь;
реґламентує діяльність повітряно-транспортних підприємств у межах своєї території;
реалізує права в галузі адміністративної, цивільної і карної юрисдикції держави стосовно повітряних суден, їхнього екіпажу і пасажирів, що знаходиться на цих суднах, вантажів і пошти;
здійснює права з охороні повітряних державних границь і в разі потреби захищає державні інтереси силою зброї.
Зазначені напрямки діяльності держав охоплюють основний комплекс прав, що реалізуються ними у відношенні повітряного простору над державною територією з метою захисту своїх політичних, економічних і оборонних інтересів, а так само забезпечення безпеки польотів.
З цього можна зробити висновок, що в силу суверенітету над повітряним простором держава, захищаючи свої інтереси і безпеку, має право:
на охорону й організацію своєї безпеки, а в разі потреби на самооборону у відповідності зі ст.51 Статуту ООН;
забороняти використання іноземних повітряних літальних апаратів у своєму повітряному просторі в усіх випадках, якщо їхня діяльність суперечить Статуту ООН, нормам і принципам сучасного міжнародного права;
встановлювати місця перетинання державної границі визначати повітряні коридори;
встановлювати постійні маршрути (міжнародні траси) і ешелонування в них для здійснення регулярних польотів іноземних літальних апаратів;
встановлювати спеціальні правила польоту, обмежувати або забороняти польоти у певних повітряних районах над своєю територією;
вимагати виконання навігаційних правил з метою забезпечення безпеки польотів, а у випадку аварії або катастроф робити розслідування;
реґламентувати використання засобів радіозвязку, фото- і кіноапаратури при польотах над своєю територією;
забороняти політ безпілотних літальних апаратів над своєю територією;
встановлювати спеціальні правила з наданню допомоги при катастрофах над територією або територіальними водами держави;
забороняти скидання яких-небудь предметів або забруднення повітряного простору;
визначати умови і порядок користування наземними засобами аеронавігаційного забезпечення польотів;
вимагати від держав дотримання літальними апаратами встановлених правил, а у випадку завдання збитку повного його відшкодування;
здійснювати контроль і регулювання комерційних прав у міжнародному повітряному транспорті;
примушувати до по