Умови вступу та перешкоди до укладення шлюбу
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?итини, тяжке захворювання тощо). З такою заявою може звернутися до суду лише особа, яка досягла чотирнадцяти рокiв. Суд розглядаСФ заяву за правилами окремого провадження, повiдомивши про це батькiв i пiклувальникiв неповнолiтньоi особи.
СК не встановлюСФ нi рiзницi у вiцi мiж особами, що бажають зареСФструвати шлюб, нi вiку, по досягненнi якого особа вже не може одружитися.
У дореволюцiйному законодавствi право на шлюб втрачала людина, яка досягала вiку 80 рокiв, незалежно вiд статi.
Добровiльнiсть шлюбу (ст. 24 СК). Це означаСФ, що шлюб ТСрунтуСФться на вiльнiй згодi жiнки та чоловiка, примушення iх до укладення шлюбу не допускаСФться. Дiяти вiльно може лише дiСФздатна особа, тобто та, яка усвiдомлюСФ значення своiх дiй та може керувати ними.
Виходячи з цього, недiСФздатна особа, а також особа, що формально була дiСФздатною, але на момент реСФстрацii шлюбу страждала на тяжкий психiчний розлад, перебувала у станi алкогольного, токсичного, наркотичного спянiння, в результатi чого не усвiдомлювала значення своiх дiй або не могла керувати ними, не маСФ права на укладення шлюбу.
2. Перешкоди до укладення шлюбу
Перешкоди для вступу в шлюб визначено в ст. 25, 26 та ч.2 ст. 24 Сiмейного кодексу Украiни
Перебування хоча б однiСФi з сторiн в iншому зареСФстрованому шлюбi. Жiнка та чоловiк можуть одночасно перебувати лише в одному зареСФстрованому у вiдповiдних органах шлюбi, а право на повторний шлюб виникаСФ в кожного з них лише пiсля припинення попереднього шлюбу (ст. 25 СК).
Дана заборона вiдповiдаСФ принципу моногамii i належить до абсолютноi заборони, тобто нi за яких умов цей шлюб не може бути дiйсним. Слiд зазначити, що сучасне сiмейне законодавство не мiстить заборони на вступ до наступного шлюбу за чисельнiстю його попереднiх укладень.
Знаходження жiнки та чоловiка мiж собою у родинних звязках прямоi та в деяких випадках побiчноi (боковоi) лiнii спорiднення та вiдносинах, що прирiвнюються до родинних. Так, вiдповiдно до ст. 26 СК не допускаСФться укладення шлюбу: мiж родичами прямоi лiнii спорiднення; мiж рiдними (повнорiдними i неповнорiдними) братами i сестрами; мiж двоюрiдними братами i сестрами; мiж рiдними тiткою, дядьком i племiнником, племiнницею; мiж усиновлювачем i усиновленим; мiж дiтьми, що були усиновленi усиновлювачем.
Заборону реСФстрацii шлюбiв у цих випадках можна подiлити на заборону абсолютну i заборону вiдносну.
Заборона абсолютна характерна для шлюбiв мiж родичами прямоi лiнii спорiднення. Родичами прямоi лiнii спорiднення визнаються особи, якi походять один вiд одного батьки i дiти, онуки i баба, дiд тощо. Абсолютною СФ також i заборона шлюбiв мiж деякими з родичiв побiчноi лiнii спорiднення, тобто тими, хто маСФ спiльного предка, а саме заборона шлюбiв мiж рiдними (повнорiдними i неповнорiдними) братами i сестрами.
До побiчноi лiнii спорiднення вiдносять також i двоюрiдних братiв i сестер, тiток i дядькiв тощо.
Закон забороняСФ укладення шлюбiв мiж двоюрiдними братами i сестрами; мiж рiдними тiткою, дядьком i племiнником, племiнницею, але ця заборона вiдносна. Заборона укладення шлюбiв мiж родичами прямоi i побiчноi лiнii спорiднення маСФ як соцiально-етичнi, так i фiзiологiчнi передумови.
Закон забороняСФ укладення шлюбiв мiж усиновлювачем i усиновленим та мiж дiтьми, що були усиновленi усиновлювачем. Ця заборона повязуСФться з тим, що мiж ними виникають вiдносини, що прирiвнюються до вiдносин мiж батьками i народженою ними дитиною.
Мiж тим, з цього правила iснуСФ виняток. За рiшенням суду може бути надане право на шлюб мiж рiдною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також мiж дiтьми, що були усиновленi ним (ч. 4 ст. 26 СК).
У випадку скасування усиновлення допускаСФться укладення шлюбу мiж усиновлювачем i усиновленою ним дитиною (п. 5 ст. 26 СК).
Визнання особи недiСФздатною (п. 3 ст. 39 СК). Фiзична особа може бути визнана судом недiСФздатною, якщо вона внаслiдок хронiчного стiйкого психiчного розладу не здатна усвiдомлювати значення своiх дiй та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК). Дана заборона належить до абсолютноi. Згода обовязкова умова одруження, а особа, визнана недiСФздатною, не усвiдомлюСФ значення своiх дiй, а отже, i не може усвiдомлювати наслiдки даноi згоди на одруження.
Порядок визнання громадянина недiСФздатним встановлений цивiльним процесуальним законодавством.
Внаслiдок того, що недiСФздатнi особи не можуть розумiти значення своiх дiй або керувати ними, вони не здатнi висловити свою усвiдомлену волю на вступ до шлюбу. Зазначений заборону також викликаний турботою з боку держави i суспiльства про створення нормальноi сiмi i здорове потомство подружжя, тому що деякi захворювання психiчного характеру можуть передаватися в спадщину. Наведенi обТСрунтування введення в сiмейне законодавство даноi заборони розцiнювалися як що визначають як у радянськiй, так i в сучаснiй юридичнiй лiтературi.
Слiд звернути увагу на те, що перешкодою до, укладення шлюбу СФ недiСФздатнiсть особи, що вступаСФ в шлюб, встановлена рiшенням суду до державноi реСФстрацii укладання шлюбу. Якщо ж чоловiк визнаний недiСФздатним пiсля укладення шлюбу, то дана обставина може розглядатися в якостi пiдстави для розлучення з iнiцiативи другого з подружжя (ст. 19 СК), але не для визнання шлюбу недiйсним.
Психiчнi захворювання в тiй чи iншiй формi, а також iншi хвороби, не стали пiдставою для визнання особи судом недiСФздатним, не СФ перешкодою до укладання шлюбу. У такому разi державна реСФстрац