Україна! Це той бог, до якого доростає душа
Методическое пособие - Литература
Другие методички по предмету Литература
ого кола інтелігенції.
Наприкінці 60-х р. дисидентський рух перейшов до активних масових дій - політичних акцій.
22 травня 1967р., під час Шевченківських днів, була влаштована демонстрація біля памятника Кобзарю, яку розігнала міліція.
Крім названих напрямів опозиційного руху можна назвати пошукові роботи жертв сталінських репресій та солідарність з національно-визвольними рухами інших народів.
Підсумок учня за схемою.
З-й учень. Українське культурно-національне піднесення в викликало гнів у високих посадовців. Почалися репресії, фабрикації політичних справ на письменників, учених, художників.
Вчитель. Памятати минуле заради майбутнього - наш священний обовязок. Слово, надається пошуковим групам "літературознавців". Основним вашим завданням на даному етапі уроку є визначення життєвого і творчого креда митця.
Тож вирушаймо в путь болю і страждань, у 60 роки.
Помолимось за тих, що у розлуці
Помруть, відірвані від рідних хат;
Помолимось за тих, що у розлуці
Вночі гризуть залізні штаби ґрат,
Що душать жаль у невимовній муці,
За тих, кого веде на страту кат.
3а цими, Господи, в небесній тверді
Простри свої долоні милосердні.
1-й учень. Його поетичний світ широкий, багатий і навдивовижу цікавий. Мінливий і неповторний світ. Світ радісний, сповнений тривог, печалей і відкриттів. Неможливо відділити поезію Симоненка від його життя, бо вона - це віхи його життя, те, чим жив сам поет.
Я хочу буть несамовитим,
Я хочу в полумї згоріть,
Щоб не жаліти за прожитим,
Димком на світі не чадіть, -
писав В. Симоненко.
2-й учень. Він був першим паростком хрущовської відлиги і першою жертвою системи, яка боялась мислячих людей. Поет дуже вимогливо ставився до власної творчості.
Я хочу правді бути вічним другом
І ворогом одвічним злу.
3-й учень. "Тиша і грім" - єдина прижиттєва збірка Симоненка. Він увійшов у літературу молодим поетом, який став символом правдивості, незрадливої і самовідданої любові до України.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм імям вмираю
І в твоєму імені живу.
4-й учень. Поет займався пошуком місць масового захоронення жертв сталінських репресій. Разом з іншими членами клубу вимагав оприлюднити місце знаходження масових поховань і перетворити їх у національні місця памяті і скорботи.
Можна жить, а можна існувати,
Можна думать, можна повторять,
Та не можуть душу зігрівати
Ті, що не налають, не горять.
5-й учень. Полумяна поезія Симоненка весь час будила сумління. За народним уявленням, мати і Батьківщина - поняття тотожні, тому зрада їй вважалася непростимим гріхом:
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
6-й учень. У Симоненкових поезіях звучить мотив цінності людського життя, національної гідності як головної передумови повноцінного життя всього народу:
Ми не безліч стандартних "Я",
А безліч всесвітів різних,
стверджує поет.
Він закликає всіх нас не забувати, що ніхто і ніколи не повторить нашого існування на землі
Ти знаєш, що ти - людина,
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина
Мука твоя - єдина
Очі твої - одні.
Творчість Симоненка в усі часи належатиме Україні, бо, як сказав О. Гончар, "... для співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його Україна".
Кажуть, болі минають з часом,
Перемелеться, пройде все,
Та сумують за ними Черкаси
І Славутич печаль несе.
Як любив він Україну,
Палко вірив їй без меж.
Батьківщину не вибереш, сину,
І за гроші не купиш теж.
Там, за обрієм, сонце колесом
Йдуть дощі для густих отав...
Неповторним, синівським голосом
Землю рідну поет оспівав.
Наша група вважає, що життєвим і творчим кредом Симоненка є такі слова "Я хочу..."
Вони виражають готовність до самопожертви, закликають до активного способу життя.
Ведучий. Василь Стус - совість нації. Лист поета до Президії Верховної Ради СРСР.
Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,
Сталить твій дух - тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
Ніхто не зібє з власної трони.
(Лист поета до Президії Верховної Ради СРСР)
Стус. Я боровся за демократизацію, а це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад.
Мою любов до рідного народу розцінили як націоналізм.
1-й учень
Ярій, душе! Ярій, а не ридай!
У білій стужі сонце України.
А ти шукай - червону тінь калини,
На чорних водах тінь її шукай,
де жменька нас.
Стус. Мої вірші срийняли як "доказ пропаганди та агітації".
2-й учень.
Що тебе клясти, моя недоле!
Не клену, не кляв. Не проклену.
Хай життя - одне стернисте поле,
Але перейти не помину.
Стус. Слідство і суд перекрили всі мої надії на будь-яку участь у літературному процесі. Надовго позбавили мене прав людини.
3-й учень.
Як добре те, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжікий мій хрест,
Що перед вами, судді, не клонюся
В передчутті недовідомих верств.
Стус. Усю мою творчість - поета, критика, перекладача, прозаїка - поставили поза законом; увесь мій 15-річний доробок конфіскув