Украiна ХХРЖ сторiччя, тенденцii та перспективи розвитку
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ти i науки.
Участь у мiжнародних програмах i проектах у сферi вищоi освiти i науки надаСФ украiнським ВНЗ реальнi можливостi повноправного входження у СФвропейське наукове спiвтовариство.
- Конкурентнi переваги краiни на мiжнародному рiвнi
Управлiння уявленням про краiну реалiзуСФ економiчну функцiю пiдвищення дiловоi активностi, залучення iнвестицiй, вирiшення соцiально-економiчних завдань. У цьому звязку управлiння формуванням i просуванням переваг краiни на мiжнароднiй аренi здатне найбiльш вигiдно представити i реалiзувати переваги виробничо-економiчного потенцiалу територii в вiтчизняних умовах, що представляСФ в сучасних умовах науковий i практичний iнтерес.
М.Портер визначив конкурентоздатнiсть держави як продуктивнiсть, що означаСФ ефективне використання робочоi сили i капiталу та результуСФться у величинi нацiонального доходу на душу населення. РЗм же була розроблена система детермiнант конкурентноi переваги краiн (т.зв. конкурентний ромб):
1. факторнi умови: людськi та природнi ресурси, науково-iнформацiйний потенцiал, капiтал, iнфраструктура, у тому числi фактори якостi життя в краiнi;
2. умови внутрiшнього попиту: якiсть попиту, вiдповiднiсть тенденцiям розвитку попиту на свiтовому ринку, розвиток обсягу попиту.
3. сумiжнi та обслуговуючi галузi (або кластери галузей): сфери надходження сировини, напiвфабрикатiв, сфери використання сировини, технологiй.
4. стратегiя та структура фiрм, внутрiшньогалузева конкуренцiя: цiлi, стратегii, способи органiзацii, менеджмент фiрм, конкуренцiя.
Методологiя Future Brand звертаСФ увагу на твердi складовi iмiджу краiни (економiка, управлiння, iнфраструктура, географiчне розташування), якi можна вiднести до тих речей, яких люди потребують апрiорi, але разом з тим i мякi складовi (фактори привабливостi туристичних обСФктiв, автентичностi, звичаiв, традицiй, культури, маркетинг, рiвень комунiкацii), якi швидше впливають на бажання, нiж на потреби аудиторiй.
Вiдповiдно до вищезазначеного обСФктами на рiвнi держави на думку О. Панкрухiна можуть бути:
державнi послуги та суспiльнi блага;
товари i послуги, необхiднi для функцiонування органiзацiй i галузей, фiнансованих з державного бюджету (товари й послуги для потреб органiв державного управлiння, пiдприСФмств для виконання iх завдань);
пiдприСФмства i органiзацii (корпоративнi права), що перебувають у державнiй власностi та пiдлягають роздержавленню або приватизацii;
органи державного управлiння, соцiальнi iнститути та iхнi представники;
права, обовязки та функцii громадян i органiзацiй, значимi для iснування й розвитку держави i суспiльства;
пiдтримуванi державою i кориснi для суспiльства норми, правила поведiнки, дiяльностi, цiнностi, програми, iдеi;
у цiлому територii i територiальнi спiвтовариства краiна, регiони, мiжрегiональнi обСФднання, мiста та iншi мiiевостi.
У контекстi краiни варто розглянути представництво у свiтi нацiональних виробникiв i те, яким чином вони можуть допомогти розвитку нацiональноi економiки. Якщо проаналiзувати структуру експорту держав першого i третього свiту, то побачимо, що iстотнi доходи розвиненi краiни одержують не вiд експорту природних ресурсiв, яких у них i так небагато, а вiд експорту вироблених товарiв, якi в результатi розумного маркетингу продаються як нацiональнi бренди. Так, РЖталiя продаСФ Gucci, Ferrari i Pasta, Францiя Dior, Lois Vuitton i Camambert, Швейцарiя Swatch, Victorinox i Credit Suisse, а американська компанiя Starbucks заробляСФ бiльший прибуток на продажi кави. Можна тiльки представити, скiльки заробляла б Бразилiя, якби експортувала Marlboro, Starbucks, Nestle, а не тютюн, каву, какао i цукор. Як бачимо, використання брендингу нацiональними корпорацiями може пiдвищити доходи не тiльки самих компанiй, але i за допомогою податкiв державноi скарбницi краiн, що розвиваються, таких як Украiна, якi не можуть iстотно пiдвищити доходи вiд свого експорту, продаючи фактично не товари, а сировину: сталь, продукти хiмii, зерно i т.п. Для iноземних компанiй також вигiдно працювати на територii, що маСФ мiцну репутацiю i СФ надiйним партнером для цiльових аудиторiй (мешканцiв, компанiй, iнвесторiв).
Провiднi пiдприСФмства не лише усвiдомлюють, якi переваги вони зможуть отримати, якщо краiна чи регiон системно просувають себе, але i самi допомагають полiпшити iмiдж мiiя, в якому працюють. Покращений iмiдж додаСФ мiiю цiнну позитивну iдентичнiсть, яку можна конвертувати i на мiжнароднiй аренi. Для кожноi компанii важливо будувати свiй бренд i лояльнiсть до нього з боку зацiкавлених сторiн. Побудова iдентичностi ускладнюСФться для тих компанiй, краiн або регiонiв, базування яких нiкому невiдомi або, ще гiрше, в яких погана репутацiя. Адже шоколад зi Швейцарii або Бельгii вже сприймаСФться краще, нiж з Польщi, одяг з РЖталii кращий, нiж з Румунii, фiнансовi послуги з Болгарii слабо виглядають у порiвняннi з ВеликобританiСФю або ШвейцарiСФю. Вже не кажучи про тi приклади, коли краiни докладають системних зусиль до маркетингу (Made in USA True Italy).
Розумiння важливостi внутрiшнього i зовнiшнього вимiрiв iмiджу Украiни, а тим бiльше вдале поСФднання цих двох аспектiв у полiтицi держави могло б дати вiдчутний позитивний результат. Дiйсно, заохочувати iноземнi iнвестицii, кредити i туристiв в Украiну або трансконтинентальнi транспортнi потоки через ii територiю можна лише одним шляхом створюючи достойнi умови для життя, на