Украiна 20-х - початку 30-х рокiв. Нова економiчна полiтика. Голодомор 1921-1922 рр.
Информация - История
Другие материалы по предмету История
План
Украiна 20-х - початку 30-х рокiв. Нова економiчна полiтика. Голодомор 1921-1922 рр.
Украiна 20-х - початку 30-х рокiв. Нова економiчна полiтика. Голодомор 1921-1922 рр.
Перiод, про який iдеться, багато в чому був переломним, а то й трагiчним для украiнського народу. На початку цього перiоду боротьба за незалежнiсть Украiни завершилася поразкою. Сюди, на цей раз надовго, повернулася радянсько-бiльшовицька влада. Процес нищення украiнськоi самобутностi здiйснювався тепер в основному мирним шляхом протягом усього iснування комунiстично-тоталiтарного режиму в радянськiй Росii, а потiм в СРСР.
Становище в Украiнi пiсля завершення громадянськоi вiйни було надзвичайно важким. Кращi борцi за волю Украiни загинули. Господарство опинилося в станi глибокоi кризи. Через нестатки й розруху сотнi тисяч людей залишали мiста, йдучи до сiл у пошуках хлiба. Практично припинилося виробництво товарiв. Украiнськi землi знову подiлили радянська Росiя, Польща, Румунiя, Чехословаччина. Найбiльша частина Украiни з населенням майже 40 мли стала обСФктом небаченого за своiми масштабами експерименту, який, на думку його iнiцiаторiв, мав на метi побудову найпередовiшоi в свiтi економiчноi та полiтичноi системи.
Одним iз перших крокiв на цьому шляху стала запроваджена в роки громадянськоi вiйни полiтика воСФнного комунiзму. Вiдповiдно до неi проводилася нацiоналiзацiя всiСФi промисловостi й торгiвлi, на селi запроваджувався продрозкладка, за якою селянам залишали мiнiмальнi норми продовольства, решта ж конфiсковувалась державою. Здiйснювалося насильство над економiкою, над законами економiчного розвитку. РЗхнСФ мiiе зайняли партiйнi директиви та полiтичнi рiшення. Внаслiдок цього економiчна i полiтична криза ще бiльше поглибилася. ВоСФнно-комунiстичнi методи та розруха швидко руйнували матерiально-технiчну базу iндустрii, майже знищили торгiвлю, вбивали найменшi економiчнi стимули до продуктивноi працi й ефективного господарювання, руйнували грошову систему, призвели до зростання безробiття, викликали масове невдоволення. Свiдченням останнього стали виступи робiтникiв, повстання селян. Радянська влада жорстоко розправлялася з незадоволеними бiльшовицькою полiтикою.
Втiм почуття самозбереження, намагання не допустити втрати своСФi влади продиктували бiльшовикам удатися до iнших методiв подолання кризи. Йдеться про запровадження новоi економiчноi полiтики (НЕП). Це рiшення, прийняте пiд тиском тодiшнiх скрутних обставин, можливо, було чи не СФдиним бiльш-менш серйозним кроком бiльшовицькоi влади за весь перiод ii iснування. Але бiльшовицька влада не була б такою, коли б вона дала змогу реалiзувати цю полiтику в усiх ii вимiрах.
Введена вiдповiдно до рiшень Х зiзду РКП(б) у березнi 1921 р., НЕП передбачала систему заходiв, спрямованих на обмеження методiв директивного управлiння, на використання елементiв ринкового розвитку та ринкових вiдносин. Мова велася, зокрема, про замiну продрозкладки продподатком, денацiоналiзацiю частини промислових пiдприСФмств, насамперед дрiбних i середнiх, про допуск приватного капiталу, заохочення iноземних iнвестицiй в рiзних формах, упровадження вiльноi торгiвлi, нормалiзацiю фiнансовоi системи, розвиток кредитно-банковоi системи, вдосконалення податковоi системи, про подолання iнфляцiйних процесiв тощо. Тепер замiсть реквiзицii зерна, як це було за воСФнного комунiзму, селянство обкладалося помiрним податком. Сплативши його, селянин мiг продавати надлишки зерна на свiй розсуд i за власними цiнами. Бiднi селяни взагалi звiльнялися вiд податку. Уряд тимчасово вiдмовився вiд створення колективних господарств. Було скасовано державний контроль за внутрiшньою торгiвлею. Дрiбнi промисловi пiдприСФмства передавались у приватнi руки на правах оренди. Важка промисловiсть, банки, транспорт i зовнiшня торгiвля залишалися державними. Вiдроджувалася кооперацiя.
Отже, були створенi, хоча й дуже обмеженi, умови для органiзацii народного господарства на принципах ринковоi системи. РЖ це почало давати результати. Швидкими темпами розвивалося сiльське господарство, зростала його продуктивнiсть. У 1927 р. оброблялося на 10% землi бiльше, нiж у 1913 р. Виробництво предметiв споживання сягнуло довоСФнного рiвня. Вiдставала лише важка промисловiсть, яка перебувала в руках держави.
Однак у 1928 р., як i можна було передбачити, НЕП закiнчила свою недовгу iсторiю. Радянсько-бiльшовицька влада поверталася до традицiйно тоталiтарних методiв керiвництва й управлiння. Почався перiод соцiалiстичноi iндустрiалiзацii, колективiзацii сiльського господарства, сталiнських пятирiчок, масових репресiй та жахливих голодоморiв.
Перший голодомор в Украiнi стався в 19211922 рр. Головною його причиною були наслiдки полiтики воСФнного комунiзму, тих примусових методiв, за допомогою яких бiльшовицька влада домагалася виконання нереальних планiв хлiбозаготiвель, незважаючи на неврожай, який охопив у 1921 р. пiвденнi, степовi райони Украiни. Особливо тяжке становище склалося в Катеринославськiй, Запорiзькiй, Одеськiй i Миколаiвськiй губернiях та на пiвднi Харкiвщини. Це були райони, якi до Першоi свiтовоi вiйни слугували головними експортерами хлiба. Голодувало близько 7 млн люду. Лютувала епiдемi